Розділ 59. Вибір

Остап знесилено опустився на широкий сірий камінь, ніби старі ноги більше не могли тримати його тіло. Зовні він виглядав жахливо: змарнілий, сірий від виснаження, з глибокими чорними тінями під змученими очима. Але голос залишався сталевим і чітким.

— Старший Світ більше не буде терпляче чекати, доки Мара доведе свою справу до кінця, — промовив він, дивлячись перед собою. — Вони на власні очі побачили найголовніше: ти здатна тримати відкритими одразу кілька складних проходів. І те, що він знову повністю повернув свою пам'ять, згадавши ім'я. Для них ви двоє тепер не просто аномалія. Ви — головна загроза. Або ж ідеальний інструмент. Усе залежить від того, чим це закінчиться.

Велес стояв непохитно поруч з Оленкою, а його важка рука все ще заспокійливо лежала на її плечі.

— Що вони збираються робити?

— Спробують забрати вас обох. Живими. Щоб назавжди вписати у свою жорстку систему. А якщо не вдасться — просто знищать без зайвих розмов, — Остап важко кашльнув у кулак, стискаючи зуби. — У нас практично не лишилося часу. Величезна тріщина в небі хоч і затягнулася, але це лише тимчасова передишка. Наступного разу вони вдарять цілеспрямовано.

Оленка втомленим рухом витерла з обличчя кров і пил. Невидима магічна сила під шкірою все ще гула напруженим струмом, але вона тримала її в кулаці, не дозволяючи вириватися назовні.

— Які в нас є варіанти?

Остап підняв на неї свої темні, пронизливі очі:

— Їх усього два. Перший — закрити всі переходи раз і назавжди. Зробити так, щоб між нашим і тим світом більше не лишилося жодного зв'язку. Тоді Старший Світ повністю втратить будь-який доступ сюди. Але ціною стане те, що всі живі душі, які зараз перебувають у просторі «між», залишаться там навіки. До того ж нові розломи все одно колись почнуть пробиватися крізь землю — просто набагато повільніше.

Він зробив коротку паузу, збираючись із думками:

— Другий варіант — не закривати переходи. А встановити нові, залізні правила. Чіткі межі, за якими переходити зможуть лише ті, хто має на це невіддільне право. І так, щоб ніхто — ні божевільна Мара, ні безликі тіні зі Старшого Світу — не міг відчиняти двері за власним бажанням. Але для цього знадобиться вся ваша спільна магія. І ваша постійна, безперервна присутність тут. Ви станете справжніми сторожами. Нарешті по-справжньому. Не так, як це було колись.

Велес кинув короткий, запитальний погляд на дівчину.

— Це означає, що ми більше ніколи не зможемо просто піти звідси чи жити звичайним життям.

— Саме так, — підтвердив Остап. — Межа триматиметься виключно на ваших плечах. Якщо хоча б один із вас зникне чи зламається — весь цей крихкий світ знову почне сипатися на друзки.

Навколо запала важка, глибока тиша. Холодний гірський вітер рвав розкуйовджене волосся. Далеко внизу, біля підніжжя скель, усе ще лунали приглушені голоси тих людей, яких вони щойно врятували — хтось схлипував, хтось мовчки дякував небу, а хтось просто сидів у нестямі.

Оленка перевела погляд на власні долоні. Золоті знаки тепер випромінювали рівне, спокійне світло чистого білого золота.

— Якщо закрити все назавжди — я зраджу тих бідолах, які ще блукають там. Якщо залишити проходи відкритими без суворих правил — Старший Світ або Мара знищать нас усіх, — вона підняла погляд на Велеса. — У нас є якийсь третій шлях?

Старий Остап заперечливо похитав головою:

— Інших доріг не існує. А хвилини вже біжать.

Велес мовчав кілька довгих ударів серця, а потім промовив тихо:

— Я вже був безправним сторожем тисячоліттями. І не хочу повертатися до того мору. Але якщо це єдиний спосіб не дозволити їм зжерти цей світ до кінця… я готовий. Якщо ти також.

Оленка повільно, але впевнено кивнула:

— Тоді ми не закриваємо двері. Ми встановлюємо нові правила. Такі, які навіть Старший Світ не зуміє зламати.

Остап важко, крізь біль у суглобах, підвівся на ноги:

— Тоді розпочинаємо негайно. Поки тонка тріщина на небі ще тримається, а Мара не оговталася від поразки.

Він не встиг домовитися, як повітря над їхніми головами знову страшно здригнулося. Тонка біла лінія на небі раптом різко розширилася. І звідти вже знову тягнувся новий, зажерливий холодний писок.