2.Від долі не втечеш

—Чого тобі? — Мішель здригнулася, від несподіванки зробивши крок назад, але інстинктивно так, щоб прикрити собою подругу. Емоції були недоречні: якщо зараз вона помилиться — скаже чи зробить щось не те — тут же розіб’ється об стінку. 

—Просто стежу за порядком, — холодно відповів староста, склавши руки за спиною. — Щоб такі, як ви, його не порушували. Фая Деллар, тобі слід було обрати компанію друзів краще. Через необдумані вчинки твоєї подруги мені доведеться стерти тобі пам’ять. Ваша трійця вже встигла наробили багато проблем… 

Наступне сталося надто стрімко: ні дівчата, ні староста не встигли зреагувати. Прямо на нього виструбнив шерстяний ричущий клубок. Образ юнака зник — перед ними стояв дорослий молодий чоловік, який від переляку ледь не стрибнув на стіну. 

—Геть! Заберіть від мене цю псину! Заберіть його! По мені блохи вже повзають!! 

Позаду пролунав кепкуючий голос: 

—Пряник, фу! Викинь цю каку, а то блохи будуть. 

Побачивши господаря, пес кинувся до нього, радісно повертів хвостиком, мов кажучи: диви — який я молодець! Перший виявив ворога і затримав.

Високий, під два метри, міцної статури господар тихо крокував до них, до білявого чоловіка, який щойно перетворився з молодого хлопця, показуючи, що нікуди не поспішає. У будь-якому разі наздожене й відмутузить. «Староста» зробив кілька кроків назад, притиснувшись до стіни, намагаючись злитися з нею наче хамелеон. Та марно. 

—Ви, можливо, пам’ятаєте мене, — зніяковіло промовив «староста», простягаючи руку для вітання. — Ріко Діаш. Новий головний інспектор і слідчий відділу магічного правопорядку у Принципіумі. Радий бачитися з вами знову. Я вам не раз писав, щоб домовитися про зустріч, але ви… 

—Де попередній інспектор? — перебив його новоприбулий. Діаш моргнув, розгубившись, потім опустив руку і знизив плечима: 

—Звільнився, — білявий поглянув на дівчат, з хитрим прищуром. — Ваша учениця порушила правила. Викликала появу викиду з напівкровкою зі злочинного угруповання, після чого ліквідувала його й розкрила магію перед звичайною людиною. 

—У вас є докази, що це їхня провина? — втрутився інший чоловік. — Появи викиду стаються лише двома шляхами: через конфлікт сил чи через накопичення магії. Перше неможливе, лишається друге. Моя нова учениця ще навчається, тому не вміє стримувати свої сили. Якщо не помиляюсь, то, як інспектор порядку, ви мали допомогти їм ліквідувати монстра, однак ви просто чекали, доки вони кликатимуть мене. Невже це було настільки складно? 

Діаш зблід, не знаючи, що сказати і куди дітись. Далі сперечатися словам чоловіка не мало сенсу. Тільки від одного його імені по тілу пробігали мурашки. Білявий буквально відчував усю ту силу, що ховалась в цій людині, що стояла поряд з ним. 

—Коли у вас з’явилася новенька? Чому я про неї нічого не знаю? — наважився інспектор спитати. 

—Щура продажна, — тихо пробормотіла Мішель, щоб почула лише Фая. 

Напевно, Фая теж би обурилась, все таки обговорювати почали її, проте вона ніяк не могла відірвати очей від протеза однієї лапи песика, якому раптом стала цікава. Пряник, як запам'ятала вона його ім'я, відчувши серйозність моменту, встав на задні лапки і облизав обличчя дівчини, весело при цьому вилявши хвостиком. 

—Хіба поява не може бути через скупчення багатьох магів? — вийшов на сходовий майданчик Марк і різко зупинився на місці, побачивши новоприбувшого чоловіка. Мабуть, зачистка після викиду не вимагала багато часу. — Ми трохи посварилися, наші сили вийшли з-під контролю. І… наш учитель вчасно зреагував і нейтралізував монстра. 

—А де ти був? — Діаш спробував знову взяти ситуацію до рук, щоб хоч якось підловити їх на брехні. 

—А мені що, в туалет сходити не можна? — посміхнувся хлопець. — До речі, а хто ви взагалі? — задав він зустрічне питання. — Чому я маю відповідати на ваші питання без опікуна? Я неповнолітній. 

—Зачекайте, адже справді... Виходить, ви стежили за мною весь цей час під виглядом однокласника?! — голосно ахнула Мішель від здивування так, що пішло ехо від стін школи. — Слідкували рік… два… три? Втиралися в мою довіру як однолітка... Це взагалі законно? 

Діаш промовчав, лише налякано дивився на чоловіка поряд. Фая тепер могла роздивитись вчителя її подруги: йому було близько сорока років, може трохи більше, темне волосся охайними кучерями обрямляли його молоде симпатичне лице, на якому виразно змальовувались широкі і густі брови, виголений ледь жорсткувате підборіддя, прямий ніс, тонкі губи й світлі очі, які ховались під склом стильної оправи.

—В дітей зара навчання. Не варто їх затримувати, — чоловік на мить затримав погляд на них трьох. — Ідіть на уроки. 

—Але, вчителю, — почала заперечувати Мішель, однак її зупинили: 

—Мішель, ми обов’язково все обговоримо після уроків, — він глянув на Фаю й Марка, потім на «старосту», який весь стиснувся у кутку. — А вас я попрошу залишитися. У мене машина на шкільному паркуванні, поговоримо надалі там. Пряник, — кинув чоловік команду песу, і обоє вийшли, поки Пряник не встиг обнюхати і облизати Марка. 

—Отже, це він — найсильніший? 

—Саме так. Ніколас Гапонов — найсильніший маг нині живих, переможець «Битви Великих» та, до того ж, мій учитель, — гордо підіймала підборіддя Мішель. 

—А ще той, хто підозріло ховається серед немагів. Навіщо магу жити тут без магії? Це ж в'язниця, — не поділяв її захоплення Марк. — Ти що батькам скажеш? — спитав він Фаю.

—Про що ти? — розгубилась вона, не знаючи, що відповісти. Занадто для сьогодні інформації навалилось на її плечі.

—Я ж не просто так хотів відв'язатись від вас, — вибачливо глянув на неї Марк. — Як тільки відчув, що магічним полем від вас віє, подумав, ви одразу здасте о цьому мене. Так ось — мої вітання. Ти маг. 

Фая подавилась повітрям. Вона намагалася зустріти погляд Мішель, але та навмисно відвернулася. 

—Пряник не реагує на немагів, — врешті-решт, подала та голос. — Він не дуже довіряє чужим після того, як рік тому вчитель його врятував: знайшов прив’язаного до рейок перед потягом. Відтоді він не довіряє перехожим. Але тварини, як і діти, найкраще відчувають магію, думаю, він відчув в тобі вчителя або мене — тому і прив’язався.