Глава ХІІІ

Глава ХІІІ

            Ден прокинувся в холодному поті. Тіло ще не слухалось, тому він просто сидів на стільці і дивився в одну точку. Ситуацію ускладнювало, те що він був не в якомусь приміщенні, а на вулиці. Було прохолодно.

            Через декілька хвилин хлопець відчув поколювання в тілі і спробував поворухнутися. В нього вийшло, Ден підвівся, але кожен його рух жавався йому з великими зусиллями, немов він рухається під водою. В голові була каша. Хлопець сів навпочіпки і зробив глибокий вдих, потім важко видихнув.

            "Стерво" — подумав він.

            Хлопець заволав і почав матюкатися, коли йому полегшало в голові вже не було туману.

            — Що за ідіотизм?!?! Чому всі до мене докопалися. — після цих слів Ден взяв стілець й кинув в кущі, звідти почулося скавчання.

            — А?.

            З кущів вилізло щось схоже на гібрид лисого пацюка і вовка чи собаки, виглядало гидко. Ця істота почала гарчати на нього, а хлопець в свій час повільно відступав назад, бо за цим гадом вилізли його друзі, такі ж самі почвари, але виглядали трохи інакше: 

            У першого не було очей, другий був покритий шерстю, третій мав роздвоєну щелепу і так далі. З кожною миттю з кущів вилізали нові "собаки" чи "вовки".

            Хлопець різко повернувся і побіг від них, тоді він не думав, все робили інстинкти. Ден біг, а за спиною чувся рик і клацання зубів, що хапали тільки повітря на своєму шляху.

            Це було схоже на біг зайця від мисливських собак. Хлопець вправно робив різкі, непередбачувані рухи для цих істот, але рано чи пізно він оступиться. Дена переповнював адреналін, у вухах барабанило, а серце билось, як скажене, немов, зараз вискочить з його грудей.

            Він почув незвичний звук — дзюркотіння.

            "Це річка!" — промайнуло в його голові.

            Він зробив різкий поворот за допомогою стовбура дерева і побіг в до річки. Обличчя шмагали гілки, а руки бвли в крові, але це його не турбувало. Хлопець не боявся смерті — швидкої і безболісної, але його лякав факт повільної і болючої смерті — цього він бажав уникнути будь-якою ціною...

            Від роздумів його відволікла прірва — завширшки метрів з десять й завдовжки він не міг точно сказати, але обходити її знадобилося б не одну годину.

            Він вагався стрибнути вниз, але йому допомогла тварюка, що стрибнула йому на спину і вчепилася в плече, Ден взвив від болю, а потім впав у прірву і зникаючи в стрімкому потоці води.