ГлаваХ
Дену випала нагода відвідати бібліотеку на півгодини.
Його цікавило головне запитання — чому він не може розповісти про Вікторію?
Бібліотека була недалеко від площі і це його радувало.
"Тридцять хвилин це не надто багато, я просто скажу, що заблукав" — думав хлопець.
Будівля мала пошарпаний вигляд, вона зовсім не виділялась серед інших будівель, але Ден розпізнав її по табличці над дверима. Він зайшов всередину. Навпроти входу сидів дідок — років шестидесяти.
— Добрий день — привітався хлопець.
— Угу — пробубнів дідок.
— Мені потрібна книга, яка має опис цього світу.
— Отже тобі потрібна келла. Її не часто берут, зазвичай власник навчає свого підлеглого всьому важливому.
— Я поспішаю, можна швидше, будьласка.
— Потрібно згадати де вона, її не брали вже майже тридцять років.
— Ого.
— Почекай декілька хвилин.
Стариган пішов і повернувся через декілька хвилин із здоровенною книгою.
— Як ви її підняли?
— Тобто тебе не дивує, що є посібник по життю в цьому світі?
— Дивує…
— Тримай.
"Доволі незвично тримати книгу, що розповідає, як жити в світі" — подумав Ден.
Хлопець відкрив книгу і почав гортати сторінки.
За розмірами книга була майже метр в довжину і сантиметрів шістдесят в ширину, обкладинка була червоного кольору й мала золоте гравіювання.
Він гортав сторінку за сторінкою: "Магія і її види", "Бестіарій", "Головні умови світу"…
На цьому розділі Ден зупинився, зараз його найбільш цікавило одне запитання — "Чому я не можу порушити цей контракт?"
Хлопець почав швидко бігати очима по сторінці і перегорнув на наступну.
"Знайшов" — промайнуло в голові.
Ден почав подумки читати.
"Контракти. Основні правила і виключення.
Контракт — це домовленість між двома вампірами, що зобов'язуються їх виконувати.
Вампір не може порушити свою частину домовленості, як він би не стрався.
Контракт можна заключити трьома способами: через азартні ігри, кров (рукостискання) або через тілесну близькість (між чоловіком та жінкою, якщо контракт "іграшковий", то закріплюють поцілунком.
Якщо одна зі сторін помирає, то контракт може бути анульований (не у всіх випадках).
Потрібно більше дослідити… "
В кінці сторінки було написано "П. Р. Штурман".
— Це більше схоже на чийсь щоденник з замітками.
— Так воно й є.
— І тут точна інформація.
— Напевне, у тебе інших справ немає?
— Є…
— То й іди, не заважай мені.