Глава VII

Глава VII

      Ден стояв в носовій частині корабля і дивився на гавань до якої вони пливли.  

     Острів не мав нічого незвичного, на перший погляд.  

     Через півгодини корабель вже пришвартувався в гавані. 

     В'язнів зібрали й вивели з корабля на сушу, також з борту зійшли троє невідомих разом з групою,один з наглядачів промовив: 

     — Тепер ви не під нашою опікою, робіть те, що вам заманеться, корабель припливає раз в три тижні — з цими словами наглядач почали сходити назад на корабель і через пів-години він відчалив залишаючи групу насамоті.  

     — І що мені тепер робити? — подумав Ден.  

     З цими думками хлопець пішов по берегу острова, живіт різко забурчав.  

     — Ось би зараз чогось смачненького з'їсти — задумався хлопець.  

     Ден до самого вечору вивчав весь пляж й під саму ніч опинився на протилежній стороні острова, на його щястя там було якесь місто огороджене високими, гладкими стінами, не маючи вибору і сил стримувати голод хлопець пішов туди. Біля входу в мічто стояли вартові.  

      — Ти напевне новачок, що сьогодні з іншими приплив сюди? — запитав вартовий.  

      —Так.  

      — Чому ж ти не пішов з іншими одразу сюди?   

      — Їсти — промовив хлопець, окрім думок про їжу в нього вже нічого не залишилося, він кинувся на одного з вартових. 

     —По…  

      Перш ніж вартовий встиг вимовити слово Ден кинувся на нього, голод зводив з розуму. Ден вп'явся в руку вартового зубами і щосили стиснув щелепу, в роті з' явився присмак крові, чоловік якого він вкусив в крикнув лайку і спробував зтрусити з себе хлопця, на його щястя він був вищий на голову від Дена і його комплекція тіла була доволі значною.  

      Вартовий трухнув рукою, але хлопець не збирався його відпускати, він так само міцно тримався за руку, голод потроху зникав, а на його місце приходило задоволення.  

      — Відчепись від мене! — заволав охоронець.  

       Ден відчув як в його голову прилетів удар, потім в бік, в спину — удары лились шквалом дощу по хлопцю, останній удар, що змусив хлопця відчепитися від сторожа, потрапив у ніс.  

      — Він відкусив від мене шматок! — вже завижчав чоловік.  

      Тільки зараз, втамувавши голод, Ден зрозумів, що накоїв, того шматку вже не було, він, його, з'їв. В хлопця запаморочилось в голові, його почало нудити, та він не виблював той шматок, організм відмовлявся віддавати їжу. Ден втратив свідомість від пережитого.