ГлаваV

ГлаваV

         Декілька годин Ден кричав і корчився від болю, те, що потрапило до його крові випалювали його з середини, він відчував неначе щось повзає під його шкірою, декілька разів намагався видряпати це щось з-під шкіри, але під час таких нападів його викрадачі міцно тримали за ноги і руки.  

         Від цього болю хлопець кричав і звивався як змія, він хотів щоб все це закінчилось.  

         Через декілька годин агонії біль поступився й поступився втомі, хлопець лежав на підлозі у тій самій кімнаті і навіть не кліпав, дивився на стелю, а по його на його очах виступали сльози.  

         Ще, приблизно, через півгодини Денова біль остаточно зникла і він зміг піднятися й зайняти сидяче положення.  

         — Як відчуття? Приємні? — з насмішкою сказала Вікторія.  

         Ден сидів мовчки дивлячись в одну точку.  

         — Я думаю це дуже боляче, але така плата за перевтілення, подякуй за те, що я дозволила Евелін накачати тебе наркотиком.  

         — Чому я? Скажи мені! Чому ти выбрала мене? — заявив від жалю Ден.  

         — Все просто: ти живеш сам, полюбляєш бути наодинці, легко піддався на мою маленьку хитрість — відповіла Вікторія з посмішкою на обличчі.  

         — Всьому свій час, скоро дізнаєшся, як твоє самопочуття?.  

         — Не твоє діло.  

         — Не будь таким злим, якщо я не буду знати твого самопочуття, то для тебе це буде тільки гірше.  

         — Поб'єш мене?— ненавмисно пожартував Ден. 

         — Жартував ти завжди погано.  

         — Що є то є.  

         До кімнати зайшла дівчина з мішком в руках.  

         — Він готовий? — запитала дівчина.  

         — Не знаю, чекаю його відповіді — сказала Віка.  

         — Скажи мені, як твоє самопочуття? — запитала незнайомка.  

         — Голова паморочиться — сказав Ден.  

         — Це все? 

         — Так.  

         — Значить готовий 

         Дівчина почала діставати і розкладатися на підлозі якісь предмети, коли вона закінчила звернулася до Дена.  

         — Підійди сюди і сконцентруйся на всьому що тебе оточує, уяви як ти пересуваєш ці предмети, міняєш складову предмета, змінюєш їх стан — промовила дівчина до Дена.  

         Хлопець спробував підвестись, але не зміг, в очах потемніло. Все ж таки через декілька хвилин він знову спробував підвестись й на цей раз йому вдалося. Ден підійшов до розкладених на підлозі речей."Що мені з ними робити?" подумав Ден і по дивився запитальні на Віку і незнайомка.  

         — Роби те, що я тобі сказала — наказала дівчина.  

         Ден знову подивився на всі ці предмети, на підлозі лежав камінь, запалена свічка, чашка з водою по вінця скляна кулька, шматочок заліза і багато інших речей.  

         Хлопець зосередився на предметах, зробив глубокий вдох, але так і не зрозумів, що від нього потрібно.  

         — Навіщо?   

         — Еліс давай я йому краще поясню — запропонувала Вікторія.  

         — Добре, я так розумію ти йому навіть основ не розповіла? — запитала Еліс.  

         — Нууууу… Якщо він не задовольнить мене то помре і я подумала, що витрачати час не потрібно.  

         — Тобто помру? Я не хочу вмирати.  

         — Таке миле личико, а така жорстока, як від тебе ще ніхто не по втікав — сказав Еліс і співчутливо подивилася на Дена.  

         Вікторія спочатку серйозно дивилася на Еліс, а потім різко засміялася. 

         — У мене свої методи, а ти як завжди така милостива, у нашому світі такі довго не живуть.  

         — Нагадай мені скільки я живу? 

         — Ти виключення з правила, давай продовжувати.  

         — Ден що до тебе, зосередься на всіх цих речах, щоб знайти свій магічний елемент — попросила Еліс.  

         — Але ж магії не існує… 

         — Ми не в твоєму світі — Еліс перебила Дена.  

         — Тоді де?  

         — Зосередься на роботі інакше мені потрібно буде використати інші методи — проігнорували слова хлопця, Еліс уже помітно дратувалася.  

         — Добре, я зроблю це.  

         — Твоя сила повинна тобі сама проявитись, сказати про себе — попередила Вікторія.  

         Ден сів на підлогу і схрестив ноги, одразу ж в хлопця в голові наче нізвідки промайнуло слово "скло". Хлопець не був аж надто здивований.  

         У Дена була з народження дуже велика удача, також в нього була особливість — інколи він наперед знав, що станеться завдяки своїй удачі, в голові проминали слова на зразок "Так", "Ні", "Станеться" і т. д., завжди ця особливість проявлялась у скрутних випадках. В дитинстві хлопець майже втонув і його ледь не збила машина. Коли він, с кованый страхом смерті, тонув у льодяній воді хлопцю наче нізвідки промайнуло слова: "Не помреш"— страх неначе рукою зняло й він незчувшись опинився на берегу, навіть не міг згадати як саме виліз з крижаної води, чому не було холодно, як дібрався до дому, він би й взагалі забув про цей випадок, як би не шрам від уколу на нозі.  

         Наступний випадок був на межі безумства — хлопець йшов до коледжу через пішохідний перехід на перехресті й назустріч йому на великій швидкості їхало авто, тіло хлопця сковав жах, він відмовлявся вірити в неминучу смерть, перед очима пронеслось все життя, а в голові промайнуло слова "Не сьогодні", на зустріч тій машині за три метри до зіткнення вилетіла інша легкова машина, Ден відбувся подряпинами, синьцями і легким струсом мозку, водій врятувавший його теж вижив, по його словам відмовили гальма, експертиза це підтвердила, водій від якого повинен був загинути хлопець, за іронією, сам загинув коли врізався в інше авто,також це проявлялося і в звичайному житті, відео-іграх, лотереях, контрольних роботах і в багатьох інших речах.