Частина 5

Він підняв голову, запитливо глянувши на сестру, і та непомітно кивнула, підтверджуючи його припущення. Серце хлопця стиснулося, ось чому вчора вона так дивно дивилася на нього, чому так дивно пересувалася.

Хоча дивно, як вона змогла сама дійти до магазину, якщо не бачить…

Його думки перервав голос Мії:

—  Лілі, я хочу познайомити тебе з моїм братом, він тут зі мною.

Дівчина почала крутити головою, намагаючись зрозуміти де він знаходиться. Мія взяла її за плечі і розгорнула  у бік хлопця. Вона посміхнулася, простягнувши руку:

—  Вітаю!

ЇЇ ім’я, вимовлене низьким, трохи хриплуватим голосом встромилося юнаку прямо в серце, карі очі дівчини дивилися повз нього, рука злегка тремтіла в очікуванні його руки. Молодий чоловік змусив себе підняти руку і потиснути її долоню, дівчина напружилася, застигла на пару секунд і повернулася у бік подруги:

—  Міє, твій брат тут вперше?

—  Ні, Лілі я заходив учора.- голос Еліаса здригнувся і дівчина, насупившись, висмикнула руку.

—  Мія. – звернулася вона до подруги, ніби забула про існування її брата.

— Можна я попрошу сестру почитати мені? Дуже цікаво чим закінчиться роман, ти ж не образишся?

—  Звичайно ні, люба. – подруга ще раз обійняла її за плечі і поцілувавши в лоба відступила на крок.

—  Нам час їхати, передавай привіт батькам і сестрі.

—  Обов’язково, дякую.

— Ой, зачекайте! – схаменулась дівчина і квапливо попрямувала до стелажів із хлібом, натикаючись на все, що траплялося на шляху, вона вибрала хліб із хрусткою скоринкою, та простягла його подрузі.

Забравши хліб та подякувавши дівчині Мія попрямувала до виходу, виштовхуючи брата на вулицю, вони мовчки дійшли до машини і тільки опинившись всередині, Еліас повернувся до сестри і запитав:

— Це вона?

—  Так. – коротко відповіла дівчина і важко зітхнувши, відвернулася до вікна.

—  Завдяки мені вона втратила зір.

Еліаса немов оглушили, у вухах задзвеніло і до горла почала підступати нудота, і найгірше було те, що він розумів, наскільки ця дівчина любить життя, як радіє кожному дню, а життя так жорстоко з нею обійшлося.

—  А як вона пересувається, якщо не бачить? Як вона сама в магазині порається?

—  В магазині вона не одна, дядько Омер там, та й батьки поряд, до того ж Лілі виросла на цій вулиці і знає тут кожен камінчик, кожну ямочку. За межі вулиці її ніколи одну не відпускають. – Мія зітхнула і потерла обличчя долонями.

— Здається я їй не сподобався. – задумливо промовив хлопець.

—  Ні, просто ти її пожалів, вона цього не дозволяє нікому. – промовивши дівчина одразу замовкла.

Слова сестри зачепили юнака за живе:

—  Не хочеш розповісти що то за історія?

—  Ніякої історії немає, брате.

Жила дівчина, мила, бешкетна, закохана у життя, а потім на її шляху опинилась я, зануривши її в темряву.

—  Мені здається ти дуже драматизуєш.

Еліас розумів серйозність становища дівчини, але він також знав від мами, що провини його сестри не було в цій аварії. Вони мовчки сиділи в машині, думаючи кожен про своє, хлопцю страшено хотілося випити, зробити хоч один ковток, щоб проштовхнути всередину грудку, що застрягла в горлі.

Тепер він добре розумів, чому його молодша сестричка, втратила радість життя. Будь-якої б людини було шкода, але цю дівчинку, яка щоранку вітала сонце і обіцяла йому добре поводитися, було шкода подвійно.

—  Мені цей день сниться у кошмарах. – тихо сказала Мія.

І брат здригнувся від несподіванки.

— Якби я могла щось змінити, якби…

—  Сонце, це нещасний випадок, ти не повинна себе звинувачувати.

— Я знаю, Лілі мені каже те саме вже два роки.

Еліас здивовано глянув на сестру.

—  Так братику, вона справжнісінький ангел, маленька пташка, якій цей нещасний випадок обрізав крила, доля вирішила це зробити моїми руками.- Мія плачучи глянула на свої руки.

— Несправедливо та дуже жорстоко.

—  Сестричко, життя взагалі несправедлива і дуже жорстока штука, я набачився цих несправедливостей на три життя вперед. – брат намагався втішити сестру, чудово розуміючи, що сам із вчорашнього дня тільки про це і твердить, щоразу, коли бачить цю милу пташку.

—  Знаєш про що вона мріяла з дитинства? Про подорожі. -дівчина подивилася на брата і в очах його був такий біль, що він фізично відчув його.

—  Вона хотіла подорожувати світом, знайомитися з новими людьми, а ще вона хотіла стати письменницею.

—  Сестро, я думаю, ти себе марно мучиш, ти не винна у тому, що трапилося.

—  Вона теж не винна.

Брат і сестра замовкли, Мія склала руки на кермо, поклавши на них підборіддя  і втупилася в далечінь, а Еліас відкинув голову на підголівник сидіння і мовчки продовжував слухати сестру: