Між сном і пам’яттю

Почуй мене, мамо

Я все ще тебе шукаю, мамо,
В краплях дощу і у світлі зірок.
Я вірю, що десь ти ще поруч зі мною,
Що чуєш мій біль крізь глибокий морок.

Я знаю, що ти не хотіла іти,
Що серце твоє ще хотіло любити.
Але та вода, що забрала тебе,
Змусила нас назавжди розділитись.

Чотири роки — як вічність розлуки,
Де кожен мій подих — це біль і печаль.
Я все ще чекаю, простягую руки,
Та ти за межею, де зоряна даль.

Я все ще тебе шукаю, мамо,
У спогадах ніжних, у снах і словах.
Але щоночі лиш тиша глибока,
Лиш сльози, що тихо стікають по склах.

Я чую твій голос у шелесті вітру,
У пісні, що ти мені співом несла.
Але коли я простягаю долоню,
Ти танеш, мов тінь, мов холодна імла.

Без тебе світанки — мов тіні самотні,
Вечірня зажура на груди лягла.
Я б небо благала, щоб хоч на хвилину
Ти знову жива й усміхнена була.

Даремно благати — бо час невблаганний,
Вода крижана затулила світи.
Та я все чекаю... Почуй мене, мамо!
Люблю понад небо.
Озвися хоч ти.

Астрея Мор

Подобається

#258 в Різне
#7 в Поезія

У тексті є: сни і реальність, память, втрата батьків

Відредаговано: 24.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись