Між сном і пам’яттю
Коли вечір малює тебе
Я знову тебе зустрічаю у снах,
Де тіні минулого ніжно тремтять,
Ти дивишся в очі, ти тихо мовчиш,
А я прошу: "Мамо, не йди, побудь лиш".
Та світло ламає тонкий сонний міст,
Ти танеш, як вітер, ти знову не тут.
Я простягаю тремтячі долоні,
А в серці — розбитий, холодний мій кут.
Чому, коли ніч опускається вниз,
Лиш ти до мене приходиш, жива?
А вдень, серед сотень буденних облич
Лиш твого бракує тепла до кінця?
А потім заходить багрянець з небес,
І сонце ховається в сутінках дня.
Я бачу, як вечір твій силует
На фарби повільно кладе, мов ім'я.
Мені кажуть: "Час всі рани лікує",
Та що їм відомо про біль сироти?
І серце твою тишу відчує.
І ти завжди будеш жити в мені...
Відредаговано: 24.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
