Між сиренами і тишею
Серед тривог
Серед тривог і тиші вогняної
Ми жили, чи намагались жить.
Під небом, що не знало вже спокою,
Де кожен день учив нас просто буть.
Ми звикли засинати під сирени,
До гуркоту, що розривав пітьму.
Ховали біль за усмішками втомленими,
І вчилися не вірити страху.
А скільки мрій залишилось недожитих,
А скільки слів навіки не сказали,
Скільки сердець, розбитих і відкритих,
Своїх людей додому не діждали.
І час іде, та рани не минають,
Вони живуть так глибоко в душі.
Бо навіть ті, хто зовні не страждають,
Несуть свій біль у непроглядній тиші..
Ми хочемо простого — ранку й світла,
Тепла долонь і спокою в вікні.
Щоб більше жодна мати не молилась
За сина серед ночі при свічі.
Відредаговано: 09.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
