Між сиренами і тишею

Думки

Думки, думки… їх безліч,

Я все кручу у голові.

І тільки-но наступає ніч

Вони стають іще живі.

 

Вони не хочуть відпускати,

Питають те, чого не знать.

І я втомилась все шукати

Те, що не можу відшукать.

 

Я знов веду сама з собою

Німий, нескінченний діалог.

Де розум сперечається з душою,

А серце не знаходить слів.

 

І наче треба все відпустити,

Не озиратися назад…

Та як навчитися не думати,

Коли думки кричать, кричать?

 

Я просто хочу трохи тиші,

Без «а якщо», без «може», «як».

Щоб ніч нарешті стала ближчою,

А ранок - не початком нових атак…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше