Думки, думки… їх безліч,
Я все кручу у голові.
І тільки-но наступає ніч
Вони стають іще живі.
Вони не хочуть відпускати,
Питають те, чого не знать.
І я втомилась все шукати
Те, що не можу відшукать.
Я знов веду сама з собою
Німий, нескінченний діалог.
Де розум сперечається з душою,
А серце не знаходить слів.
І наче треба все відпустити,
Не озиратися назад…
Та як навчитися не думати,
Коли думки кричать, кричать?
Я просто хочу трохи тиші,
Без «а якщо», без «може», «як».
Щоб ніч нарешті стала ближчою,
А ранок - не початком нових атак…
Відредаговано: 09.11.2026