«між серцем і заздрістю»

РОЗДІЛ 2. МАРГАРИТА

Її звали Маргарита.

Я почула це ім’я від нього — ніби випадково, між словами. Але серце здригнулося, наче знало: це ім’я ще не раз болітиме.

Маргарита завжди з’являлася тоді, коли ми були разом. Наче відчувала наші хвилини щастя і навмисно приходила їх зруйнувати. Вона сміялася надто голосно, говорила надто близько до нього, торкалася його руки так, ніби це було дозволено.

— Вона просто знайома, — казав він.

— Не думай нічого поганого.

Я кивала. Усміхалася. Але всередині мене росла тривога.

Маргарита дивилася на мене з удаваною доброзичливістю.

— Ти така ніжна, — сказала вона якось. — Він любить слабких.

Ці слова вдарили сильніше, ніж крик.

Я не була слабкою. Я просто кохала. Але Маргарита хотіла, щоб я сумнівалася в собі, у ньому, у нас. Вона жила заздрістю й бажанням довести, що може забрати чуже щастя.

Того вечора я плакала мовчки. А він обіймав мене і шепотів: — Я з тобою. Чуєш? Тільки з тобою.

Я вірила.

Та Маргарита ще не сказала свого останнього слова.

Оксана Коновал

Подобається

#4714 в Любовні романи

У тексті є: конфлікт любовний трикутник, юнацький молодіжний роман, легкий трилер інтрига

Відредаговано: 19.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись