«між серцем і заздрістю»

РОЗДІЛ 1. КОЛИ СЕРЦЕ ЗНАЄ

Я ніколи не сумнівалася в його погляді. Коли він дивився на мене, світ ставав тихішим, ніби все зайве зникало. У ті моменти я знала — він мене любить. І я любила його так само сильно, без умов і страхів.

Ми познайомилися випадково, але доля швидко зв’язала нас невидимою ниткою. Він умів слухати, умів мовчати поруч і тримати мою руку так, ніби захищав від усього світу. З ним я почувалася потрібною.

Та щастя рідко буває самотнім.

Вона з’явилася непомітно — спершу як тінь, як чиясь зайва присутність. Завжди поруч, завжди занадто близько. Її усмішка була солодкою, але очі холодними. Вона дивилася на нього так, ніби він був її трофеєм.

Я відчувала це серцем.

Він запевняв мене, що між ними нічого немає. Я вірила йому. Хотіла вірити. Але кожне її слово, кожен випадковий дотик різав мене зсередини, залишаючи сумнів.

Чи вистачить нашому коханню сили вистояти, коли хтось так наполегливо намагається його зруйнувати?

Я ще не знала, що це тільки початок.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше