Новий світ

Розділ 1                     

Софія Коваль стояла перед великим університетом і не могла зробити крок.

Висока скляна будівля відбивала сонце так яскраво, ніби хотіла засліпити кожного, хто сюди приходить уперше. Тут усе виглядало інакше — надто дорого, надто впевнено, надто далеко від її реального життя.

Вона стиснула ремінець своєї старенької сумки сильніше.“Я справді тут буду вчитись…”

Софія вступила на факультет економіки завдяки стипендії. Це був її єдиний шанс вибратись із маленької квартири на околиці міста, де кожна гривня рахувалась, а слово “легко” ніколи не існувало. Вона навчалась ночами, відмовляла собі в усьому, допомагала мамі, і тепер — стояла тут. Але замість радості всередині був страх.

Її темно-каштанове волосся було зібране у простий хвіст, кілька пасм вибились і падали на обличчя. Великі сіро-карі очі виглядали втомлено, ніби вона не спала всю ніч — хоча так і було. На ній були прості джинси, світла футболка і потерта джинсова куртка. Нічого особливого. Нічого “з цього світу”. Вона знала це ще до того, як зайшла сюди. І саме це лякало найбільше. Софія зробила крок уперед. Потім ще один.І ще.

Щоб потрапити до головного корпусу, їй потрібно було пройти повз великий спортивний комплекс. Звідти лунав шум, крики і свистки. Вона вже майже пройшла повз, коли різкий звук м’яча об підлогу змусив її сповільнитись. Баскетбол.

Величезний відкритий майданчик, огороджений сіткою, був заповнений хлопцями в спортивній формі. Вони рухались швидко, впевнено, ніби кожен із них знав свою роль у грі. Софія на мить зупинилась. Вона не хотіла дивитися. У неї не було часу. Вона мала знайти деканат, або ректорат… або хоча б когось, хто пояснить, куди йти. Але погляд сам зачепився. На майданчику виділявся один хлопець. Високий. Швидкий. Упевнений до неможливості. Він рухався так, ніби весь майданчик належав йому. Один різкий ривок — і він обійшов захисника. Один стрибок — і м’яч уже в кошику.

— ДАВАЙ, АРТЕМ! — крикнув хтось із команди.

Софія не знала цього імені. Але чомусь воно запам’яталось одразу. Хлопець навіть не усміхнувся після вдалого кидка. Він просто розвернувся, коротко щось сказав команді і вже знову був у грі. Сконцентрований. Холодний. Ніби перемога для нього — це не емоція, а звичка.

Софія швидко відвела погляд. “Мені не до цього…” Вона поправила сумку і пішла далі вздовж стадіону. Але вже за кілька хвилин зрозуміла, що заблукала.

Корпуси університету розходились у різні боки, таблички були незрозумілі, а людей поруч майже не було. Вона зупинилась, озирнулась і тихо видихнула.

— Чудово…

Саме тоді вона помітила групу студентів біля входу до спортзалу. Вони сміялись, жартували, хтось тримав воду, хтось телефон. Софія набрала повітря в легені і підійшла. Вони всі одразу звернули на неї увагу. На секунду стало тихо.

— Ем… вибачте, — тихо сказала вона. — Я… новенька. Можете сказати, де знайти директора або деканат?

Один із хлопців усміхнувся криво.

— Деканат? Тобі прямо і наліво. І вже збирався повернутись до розмови, але інший голос його перебив.

— Вона не туди піде.

Софія підняла очі. І побачила його. Того самого хлопця зі стадіону. Він стояв трохи осторонь команди, тримаючи м’яч у руці. Близько він виглядав ще впевненіше — і ще холодніше. Його сірі очі ковзнули по ній швидко, ніби він одразу зробив висновок.

— Деканат в іншому корпусі, — сказав він рівно. — Через центральну алею і праворуч.

Пауза.

Він не посміхався. Не був грубим. Просто… ніби вона була для нього черговою задачею.

Софія кивнула.

— Дякую.

Вона вже хотіла піти, але раптом почула позаду тихий смішок когось із команди.

— Артем сьогодні прямо “добренький”, — пробурмотів один з хлопців.

Артем на це не звернув увагу. Він просто подивився їй у спину ще секунду.А потім повернувся до майданчика, ніби нічого не сталося.

Софія не озирнулась. Але чомусь відчула, як всередині щось неприємно стислося. Вона ще не знала його імені. Не знала, хто він. І точно не знала, що ця коротка зустріч — тільки початок. Але вже зараз університет здавався їй ще складнішим, ніж п’ять хвилин тому. І найгірше було те, що вона не могла пояснити чому.