10 розділ

Аудиторія наповнилася приглушеним гулом голосів, коли студенти розбирали між собою муляжі нервової системи. Повітря пахло свіжо друкованими конспектами й антисептиком – стандартний аромат медичного університету.

   Олеся стояла біля столу з макетом людського тіла, акуратно торкаючись пластикових нервових сплетень. Її голос звучав чітко та впевнено, коли вона пояснювала одногрупникам будову периферичної системи.

   — Дивіться, ось блукаючий нерв, — вона провела кінчиком олівця по муляжу, — він контролює роботу серця, легенів і навіть шлунково-кишкового тракту.

   Поруч стояли кілька одногрупників. Марина, руда дівчина в окулярах, схилилася над книгою, зрідка кидаючи погляд на Олесю, ніби перевіряючи її слова. Богдан, високий хлопець із зосередженим виразом обличчя, уважно слухав, іноді киваючи. 

   — Олесь, а можеш ще раз пояснити про плечове сплетення? — запитав він, чухаючи потилицю.

   — Звичайно. Ось тут, — вона торкнулася муляжа, — воно забезпечує іннервацію руки, а саме...

   За вікном пливли важкі сірі хмари, обіцяючи дощ. Коли викладач увійшов в аудиторію, дав кілька хвилин на повторення. Зала наповнювалась шелестом сторінок і швидкими рухами студентів, які гортали атласи, звіряючи інформацію. Олеся була повністю занурена в роботу.

   Думки про майбутню зустріч з Євгеном не відволікали її, хоча в глибині свідомості вона знала – зовсім скоро доведеться поговорити з ним.

   Тетяна, як завжди, сиділа на краю столу, притримуючи в руках телефон і жваво щось обговорюючи з подругою. Її голос лунав трохи голосніше, ніж треба, і було зрозуміло – в центрі розмови знову опинився хтось із їхньої групи.

   — Ну ти ж бачила, як він на неї дивився? — з притиском промовила вона, закочуючи очі.

   Коли настала її черга пояснювати, вона трохи невпевнено підійшла до макета, провела пальцем по спинному мозку, але замість того, щоб детально розповісти про нервові вузли, лише пробурмотіла щось загальне.

— Ну, тут... типу, проходять імпульси… до всіх органів… — невпевнено почала вона, зиркаючи на одногрупників.

Олеся лише закотила очі й не стала втручатися – нехай викладач сам зробить висновки.

   Тим часом Карина, дівчина з довгим темним волоссям, нервово перебирала сторінки конспекту. Вона наче пам’ятала матеріал, але латинські терміни вперто вилітали з голови.

— Слухай, як там було… plexus… щось там? — тихо запитала вона, дивлячись на Олесю з благанням в очах.

   — Plexus brachialis - плечове сплетення, — без зайвих роздумів підказала Олеся. 

   Карина вдячно кивнула й швидко записала.

   Коли настала черга Олесі відповідати, вона впевнено піднялася зі свого місця й підійшла до макета. Її постава була рівною, а рухи – спокійними, без зайвої метушні.

   — Нервова система людини поділяється на центральну та периферичну, — почала вона чітким голосом, проводячи рукою по муляжу. — Центральна складається з головного та спинного мозку, а периферична включає нерви, які виходять за їхні межі.

   Викладач уважно слухав, схрестивши руки на грудях, а одногрупники, які до цього не надто стежили за відповідями, почали повертати голови в її бік. Олеся взяла в руки металеву указку й торкнулася головного мозку макета.

   — Ось тут розташований гіпоталамус – він відповідає за гомеостаз і регулює роботу ендокринної системи. Також саме він контролює почуття голоду, спраги та температуру тіла.

   Вона перевела погляд на Карину, яка кивнула, щось записуючи в зошит.

   — Далі. Спинний мозок передає імпульси від головного мозку до органів і навпаки. Якщо звернути увагу на його будову, можна помітити, що він складається з сірої та білої речовини. Сіра речовина формує передні й задні роги, де розташовані тіла нейронів, а біла складається з провідних шляхів.

   Викладач кивнув, ніби підтверджуючи правильність її слів. Олеся трохи нахилилася вперед, вказуючи на розгалуження нервів у нижній частині моделі.

   — Це сплетення периферичних нервів. Наприклад, plexus brachialis — плечове сплетення, яке відповідає за рухливість і чутливість верхньої кінцівки. Сюди входять такі нерви, як променевий, ліктьовий та серединний.

   Вона перевела погляд на викладача, ніби чекаючи запитань.

   — А можеш пояснити будову сідничного нерва? — поцікавився він, спостерігаючи за її реакцією.

   Олеся лише кивнула й торкнулася відповідної ділянки макета.

   — Це найбільший нерв у тілі людини. Він виходить із крижового сплетення й проходить вздовж задньої поверхні стегна. Він відповідає за рухи м’язів стегна, гомілки та стопи. При його ураженні може виникнути ішіас – запалення, яке супроводжується сильним болем.

   В аудиторії запанувала коротка тиша. Дехто зі студентів тихо перегортав сторінки конспектів, звіряючи інформацію.

   Викладач уважно на неї подивився й знову коротко кивнув.

   — Добре, Олеся, чудове пояснення.                                  

   Вона видихнула й повернулася на своє місце, задоволена відповіддю.

   Після пари Олеся швидко зібрала свої речі й разом із Кариною, вийшла з аудиторії. У коридорах університету було людно — студенти поспішали на наступні заняття або обговорювали щось у невеликих компаніях.

   — Ти сьогодні просто вразила викладача, — з усмішкою сказала Карина, підправляючи лямку рюкзака. — Тетяна, напевно, заздрить, бо, як завжди, нічого путнього сказати не змогла.

   — Просто треба було готуватися, — байдуже відповіла Олеся, спускаючись сходами.

   На вулиці повітря було свіже, небо затягнуте сірими хмарами. Вітер трохи розтріпав її волосся, але вона не звернула уваги.

   — То що, підеш на каву перед зустріччю? — підморгнула Карина.

   — Напевно, піду, — відповіла Олеся, поглядаючи на годинник. — У мене ще є трохи часу.

Карина взяла її під руку, ведучи до найближчої кав’ярні.

— Я помітила, що ти трішки дивна останнім часом, — промовила вона, замовляючи лате для себе й американо для Олесі.