6 розділ

Вихідні пролетіли непомітно. Ось Олеся знову сиділа в аудиторії з одногрупниками, очікуючи на викладача з мікробіології. Атмосфера була звичною, але розум її все ще тримався за ті кілька днів, що минули після зустрічі з Євгеном. Її думки постійно поверталися до нього. Як він її так сильно притягнув? І чому все це почало крутитися в її голові так швидко? Але зараз була не та ситуація, щоб розмірковувати над цим. Увагу Олесі відволікла Тетяна, яка нахилилася до неї і продемонструвала свій телефон.

   – Ось, дивись, що я знайшла, – Тетяна хіхікала, перегортаючи історії групи університету. 

   На фото, опублікованому на сторінці університету, Євген стояв у центрі. Чорна сорочка підкреслювала його підтягнуту фігуру, а класичні штани додавали образу суворості. Його темно-карі очі дивилися прямо в об'єктив — упевнено, навіть трохи зухвало. На зап'ясті виднівся стильний годинник, доповнюючи його звичний імідж. Здається - вона вже бачила його, коли вони гуляли. 

   Поруч із ним стояв Жадан — високий, худорлявий, з хитрою посмішкою на вустах. Світле волосся акуратно вкладене, а погляд — уважний, і водночас трохи безтурботний. Він стояв розслаблено, закинувши руки в кишені, але його статура видавала впевненість.

   Праворуч від Євгена — кілька іноземних студентів, що приїхали на конференцію. Вони жваво усміхалися, розмовляли між собою, але загальний вигляд компанії залишався серйозним і презентабельним. І звісно ж, дівчата у кадрі додавали атмосфері особливого шарму. Серед них була Лоліта — блондинка з ідеальною укладкою, в елегантному костюмі, що підкреслював її статус. Її рука ніжно торкалася Євгенового плеча, а обіймала вона його так, неначе усім хотіла показати, що вони не лише фотографуючись, були близькі. Посмішка на її обличчі була широкою, впевненою, а погляд — немов випробувальний, ніби вона знала щось, чого не знали інші. Сама фотографія, завдяки цим трьом – виглядала ідеально — ніби ретельно продумана рекламна кампанія університету. Хоча, ця картинка змушувала Олесю відчувати дивний холодок усередині, вона все ж таки визнала що вийшло непогано. 

   На другому фото компанія виглядала ще більш офіційною. Усі тримали в руках дипломи учасників конференції, позуючи перед камерою. Євген стояв трохи збоку, але його неможливо було не помітити. Впевнена поза, легка усмішка, але очі — уважні, немов він аналізував усе довкола. Чорна сорочка була гарним вибором. Власне, навіть Жадан, як завжди, виглядав більш невимушено, але мав при собі певну охайність. Тримаючи диплом, він жартівливо нахилив голову, ніби не сприймав усе це надто серйозно. Поруч знов ж таки, стояли іноземні студенти, які явно раділи участі, активно жестикулюючи й обмінюючись словами. 

   А от Лоліта, яку Олеся встигла прозвати “змією” - знову привертала увагу. Вона стояла біля Євгена. Її рука ледь торкалася його ліктя, а посмішка була бездоганною. Вона виглядала так, ніби цей момент був створений для неї.

   Фотографія випромінювала престиж і впевненість. Такими і мали уявляти студентів Київського медичного університету. Але Олесю найбільше зачепило те, що Євген ніде не відсторонився від Лоліти. Їхні пози виглядали природними, ніби так і повинно бути. І хоча це міг бути просто збіг, у голові Олесі вже крутилися десятки думок.

   Тетяна перевела погляд на Олексія і Андрія, що сиділи поруч, і натискала на відео.

   – Дивись, який момент! – сказала Тетяна, включивши відео, де Лоліта обіймала Євгена. Вона ніжно обвивала руки навколо його талії, а він відповідав на її жартливий погляд, сміючись. Тонкий момент тепла і взаєморозуміння.

   – Ви це бачили? – Тетяна трохи підняла брови, з посмішкою обертаючись до Олесі. – Ти бачиш, як вони дивляться одне на одного?

   Олеся на мить відвернула погляд. Вона спробувала залишатися спокійною, але було складно не реагувати на те, що вона побачила. Чому  Євген так легко поводиться з іншими? Це був просто момент дружби чи щось більше? Чи це вона така наївна?

   До розмови приєдналися Андрій і Олексій, які теж побачили, що Тетяна показує відео.

   – О, нічого собі! – сказав Андрій, заглянувши через плече Тетяни на екран. – Це не дивно, Лоліта з Євгеном завжди добре виглядають разом.

   Олексій, який ще тільки зараз почав звертати увагу на відео, лукаво посміхнувся.

   – Так, видно, що тут хімію не приховати, – зауважив він, грайливо підморгуючи.

   Тетяна засміялась, а Олеся відчула, як її обличчя трохи почервоніло.

   – Олеся, ти ж знаєш, що це просто хороші друзі, – сказала Тетяна, намагаючись розвіяти напругу. – Не варто загострювати.

   Але Олеся, здається, навіть сама не була впевнена в своїх думках. Це дратувало її, але водночас було цікаво, що все це означає для Євгена і неї.

– Може, це просто дружба, – відповіла вона, намагаючись звучати спокійно. – Але все одно цікаво, що між ними.

   Олексій, схоже, вирішив підтримати тему:

   – А тобі не здається, що Євген справді якийсь... загадковий? – спитав він, дивлячись на Олесю. – Я бачу, що він не такий, як інші. Всі ці його фото з усіма тими глибокими цитатами… Схоже, що він любить залишати за собою слід.

   Тетяна знову посміхнулась, переключаючи увагу на Олексія.

   – Не вірю, що це тебе так вражає, Олексію, – пожартувала вона. – Він же просто типовий крутий хлопець, що йде своїм шляхом.

   Олеся все ніяк не могла спустошити голову. Усі розмови навколо, і ці дивовижні фотографії Євгена та неймовірної блондинки. Чому саме Євген так привернув її увагу? І що це означає? І ще кілька-сот запитань, якими вона задавалась щодня, зранку, по-обіді та ввечері перед сном, неначе зачитувала мантру. 

   Їхню розмову і думки перервав викладач з мікробіології, який несподівано увійшов до аудиторії.

   – Всі на місцях? – запитав він, оглядаючи аудиторію. – Добре, сьогодні ми продовжимо розглядати антитіла. Тема важлива, тому постарайтеся максимально зосередитись.