Розділ 13 — Перший конфлікт

В офісі лампочка миготіла над головою Назара, але він не рухався.
Просто стояв, втупившись у порожнє робоче місце Насті. Крісло трохи відсунуте, чашка з недопитою кавою, блокнот зі сторінками, які тепер були порожні назавжди.

Він почув голос Марії, але не одразу усвідомив слова:

— Назаре… Настя звільнилася.
Вона більше не повернеться.

Він повільно підняв голову.

— Що ти сказала?

— Я… оформляю її звільнення. Вона написала мені.

— Неправда, — він ступив до неї. — Вона не могла піти. Вона не сказала мені. Вона нічого не—

— Назаре! — Марія підвищила голос. — Вона доросла людина, вона має право.

Але це лише розлютило його ще сильніше.

— Ти її довела? Ти? — він майже кричав. — Ти завжди її принижувала, чіплялася до дрібниць, ставила нереальні вимоги…

Марія відступила.

— Назаре, я її не чіпала.

— БРЕШЕШ!

Двері різко рипнули — Артем влетів, ніби готувався до цього.

— Назар, годі! — він став між ним і Марією.

— Ти знав, що вона йде, — холодно прошепотів Назар. — Ти. З. Н. А. В.

Артем мовчав.

— Де вона? — Назар здавлював слова крізь зуби. — Де вона, Артеме? Де?!

— Це не твоя справа, — тихо сказав брат.

Назар втратив самоконтроль і шарпнув Артема за комір.

— Скажи мені, де вона!!!

Але Артем не піддався.

— Ти не маєш на неї права.
І вона не твоя відповідальність.

Марія злякано дивилась на все це, прикриваючи рот рукою.

Назар відпустив Артема й відійшов на крок. У його очах палав вогонь, якого ніхто не бачив раніше.

— Добре, — шепнув він. — Я сам її знайду.

І він вийшов з офісу, грюкнувши дверима так, що стіна здригнулася.

Вона вже стояла біля нового будинку — маленький дерев’яний котедж на межі лісу, за містом.
Повітря пахло соснами й туманом. Тиша була дивною, але приємною.

— Тут я нарешті допишу свою книгу, — прошепотіла вона, відкриваючи двері.

Невеличка кімната, нові білі стіни, дерев’яна підлога.
Вікно виходило прямо на ліс — темний, але не страшний. Скоріше заспокійливий.

Настя поставила ноутбук на стіл.

Її телефон спалахнув.

20 пропущених.
Всі — від Назара.

Вона вимкнула звук, поставила телефон екраном вниз.

— Мені потрібно почати все з чистого листа…

Вона навіть не знала, що Назар уже сів у машину.

І що він наближається.