Розділ 3 — Коли правду бачать не ті люди

Телефон задзвонив о восьмій ранку.
Настя ще лежала в ліжку, загорнута в ковдру, коли побачила ім’я на екрані.
Артем.

Її рідний брат.

Він ніколи не дзвонив так рано, хіба що щось сталося.
Настя прокинулася миттєво й натиснула «прийняти».

— Ти що пишеш? — без привітання, без паузи. Голос гострий, холодний, як лезо.

Настя сіла.

— Про що ти?
— Про свій Букнет, Настя. Я читав.
— І що? Це просто блог…

— Просто? — він гірко хмикнув. — Пишеш, що надихнулась якимись “двома людьми”? Щось сталося, про що я не знаю?

Настя стиснула пальці.
Це не те, чого вона хотіла зранку.

— Артем, це творчість. Не обов’язково все буквально…
— Я бачу, коли не буквально. Ти ж мене знаєш. І скажи мені, будь ласка…
Пауза.
— Хто це?

Їй стало так дивно: ніби вона маленька, і її зловили на чомусь забороненому.

— Хлопці, з якими я познайомилася вчора. Просто знайомство, нічого серйозного.
— Просто знайомство, яке ти виставляєш на блог? Настя, ти ж знаєш, що там купа людей читає… і не всі добрі.

Це було боляче — не тому, що він сердиться.
А тому, що він хвилюється.
Завжди хвилюється занадто сильно.

— Артем, я вже доросла.
— Ти довірлива. Це інше.

Поки Настя шукала слова, у двері подзвонили.
Вона кинула погляд у вічко і… застигла.

Даня.

Хлопець, з яким вони дружили в дитинстві, а потім усе змінилося.
Він зараз працював із Артемом, був йому як брат.

— Артеме… ти мені не все сказав? — прошепотіла вона.
— Відкрий. Я попросив Даню зайти. Ми хочемо розібратися, що відбувається.

Настя буквально відчула, як земля забирає рівновагу з-під ніг.

Він стояв з руками в кишенях, трохи хвилюючись, але граючи впевненість.

— Привіт, Настю. Можна зайти?

Вона машинально відкрила двері ширше.

— Звичайно…

Даня пройшов усередину, зупинився в кімнаті й поглянув на неї так, ніби намагався прочитати її думки.

— Артем переживає, — нарешті сказав він. — І… якщо чесно, я теж.
— Через що?
— Через твої “два натхнення”.

Настя зітхнула.

— Це не їхні справи — ні твої, ні Артема.
— Може, й ні… — він трохи нахилив голову. — Але ти нам не чужа.

Вона вже хотіла щось відповісти, коли його телефон завібрував.
Даня глянув.
— Це він.

— Що пише?
Даня прочитав уголос:
— “Спитай її: вона комусь із них подобається?”

Настю різко обдало жаром.

— Що за… Артем серйозно?
— Схоже, так, — Даня всміхнувся напівжартом, напівспівчутливо. — То подобається?

Вона відвела погляд.

— Я… не знаю.

Але це була неправда.
Вона вже знала.
І саме тому боялася.

Даня підійшов ближче. Не надто, але достатньо, щоб вона відчула його присутність.

— Настю, — сказав тихо. — Ти ж розумієш, що якщо між тобою і кимось із цих хлопців щось буде… Артем це не просто так залишить?

— Це моє життя, — відповіла вона так само м’яко.
— І це добре. Але ти знаєш, який він.
Даня трохи посміхнувся:
— Тільки-но хтось подивиться на тебе довше трьох секунд — він уже готовий вести допрос.

Настя похитала головою, але не втримала сміх.

— Я напишу йому, що все нормально, — сказала вона.
— Добре. А якщо… — він зупинився. — Якщо хтось із них тобі подобається… скажи хоч мені. Я зможу вплинути на нього, щоб трохи заспокоївся.

Вона підняла очі й зустрілася з його поглядом.

— А ти на чиєму боці?
— На твоєму, — просто відповів він. — Завжди був.

Її серце зробило тихий, небезпечний удар.

Коли Даня пішов, у квартирі стало тихо.
Надто тихо.

Настя сіла за ноутбук.
Її руки все ще тремтіли — від розмови з братом, від Даниної близькості, від цих нових суперечливих емоцій, що вибухнули в ній за одну добу.

«Два натхнення…»
Ці слова крутилися в голові.

Вона відкрила чернетку своєї нової книги.
На екрані миготіла назва:

«Там, де ти починаєшся»

Її перший реальний, справжній роман, який вона відчувала… серцем, не розумом.
Він був про зустрічі, які трапляються в потрібний момент.
Про заборонені почуття.
Про братів — двох різних, але однаково небезпечних для її серця.

Настя видихнула й натиснула «Опублікувати».

На екрані спливло:

“Книга оприлюднена успішно!”

Вона додала:

Опис:
«Вона шукала спокій.
Вони — історії, що змінюють усе.
Коли доля зводить тебе не з однією людиною, а з двома, почуття перестають бути безпечними.»

Жанр: романтична сучасна драма, психологія, заборонене кохання

Хвилина тиші.
Потім — перший лайк.
Другий.
Десятий.
Перші коментарі:

“О Боже, чекала на твою книгу!!!”
“Про кого двоє хлопців? "
“Ти щаслива? Бо звучить, ніби натхнення дуже близько ”

Настя усміхнулася, але раптом зверху в сповіщеннях з’явився новий коментар:

Артем: "Настя. Нам треба поговорити."

Вона застигла.

— О ні… тільки не це…

Телефон тут же задзвонив.
Ім’я — Артем.

Вона не взяла трубку.

Він написав у месенджер:

“Ти серйозно?? На публіку? Про «два натхнення»?
Настя, я приїду.”

Її серце впало.

Поки вона намагалася зрозуміти, як тепер виплутатися, прийшло ще одне повідомлення.

Від… Назара.

Вона не вірила своїм очам.

Назар:
“Ти пишеш? Про… нас?
Мені це трохи неочікувано.
Можемо побачитися?”

А через пів хвилини — повідомлення від Максима:

Максим:
“Я прочитав твій опис 
То хто там «дві історії, що змінюють усе»?
Це про мене і цього холодного робота Назара? ”