Ебі було 23 роки, і її життя виглядало спокійним, але наповненим сенсом. Вона працювала вчителькою молодших класів у сучасній школі, розташованій на околиці міста. Школа була новою будівлею з великою кількістю природного світла, зеленими зонами та інтерактивними класними кімнатами. Внутрішнє облаштування включало сучасні технології: інтерактивні дошки, комп'ютери для кожного учня і зони для групових проєктів. Класна кімната Ебі була яскравою і затишною, обладнана зручними меблями і навчальними матеріалами, що стимулювали творчість та активність дітей.
Щодня вона приходила до школи раніше, щоб підготуватися до уроків, організувати робочий простір та перевірити завдання учнів. Вона використовувала інтерактивні презентації, відеоматеріали і навіть додатки для навчання, щоб зацікавити дітей й зробити навчання цікавим. Її методи були орієнтовані на активне навчання, де учні могли досліджувати, ставити питання і працювати в командах. Ебі була особливо горда за своє вміння мотивувати дітей, допомагати їм долати труднощі та бачити їхні успіхи. Вона завжди прагнула знайти індивідуальний підхід до кожного учня і забезпечити їм комфортне навчання.
Після закінчення уроків, Ебі часто залишалася в школі, щоб займатися підготовкою до наступного дня або готувати матеріали для спеціальних проєктів. Вона організовувала позакласні активності, такі як клуби читання, театральні постановки та наукові експерименти, що дозволяли дітям проявити свої таланти і розвивати нові навички. Увечері вона поверталася додому до своєї однокімнатної квартири в новому житловому комплексі, яка була облаштована з комфортом і стилем. Її квартира була поєднанням сучасного дизайну та затишку: стильний меблевий гарнітур та численні рослини, що додавали життя.
Вечори Ебі проводила за читанням нових книг, переглядом захоплюючих фільмів або приготуванням нових рецептів. Вона також насолоджувалася заняттями йогою, що допомагало їй розслабитися після насиченого дня. Хоча у неї були друзі і час від часу вони організовували маленькі посиденьки, вона часто знаходила радість у спокійних вечорах на самоті. Її самотність іноді була приємною, а іноді — нагадуванням про те, що вона ще не знайшла свою справжню другу половинку.
Нік, у свою чергу, мав 27 років і працював в IT-компанії, що знаходилася в сучасному бізнес-центрі міста. Його робочий день починався рано вранці, коли він вирушав до офісу в сучасному хмарочосі, де кожен поверх був обладнаний новітніми технологіями. Робочий простір Ніка був мінімалістичним і функціональним, з високоякісними комп'ютерами, зручними кріслами та широкими столами. Він проводив більшу частину часу за розв'язанням технічних проблем, програмуванням і розробкою нових програмних рішень. Робота була стабільною, але не приносила йому великого задоволення. Нік часто відчував, що його життя стало одноманітним, і він хотів чогось більше, ніж просто рутинні завдання.
По завершенню робочого дня Нік повертався до своєї квартири, розташованої на краю міста. Його квартира була сучасною, з технічним обладнанням, яке відображало його професійні інтереси: монітори для програмування, високоякісна аудіосистема та численні гаджети. Нік проводив вечори, граючи в відеоігри, переглядаючи новітні технологічні новини або занурюючись у нові розробки. Він не мав великого кола друзів, але часто бачився з ними та приємно проводив час. Хоча Нік намагався знайти кохання через онлайн-знайомства і спонтанні зустрічі, його спроби не приносили бажаних результатів. Він мріяв про зустріч з кимось, хто міг би розбавити його монотонний побут і внести нові фарби в його життя.
Їхні світи були розділені не тільки відстанню, але і різними стилями життя. Ебі і Нік мали різні захоплення, інтереси та соціальні кола, але їхні шляхи поступово наближалися до точки перетину. Це могло статися завдяки випадковій зустрічі в кафе, спільному заходу або навіть завдяки якомусь маленькому випадку, який змусить їхні життя перетнутися. Хоча вони ще не знали про те, що чекає на них попереду, доля вже почала плести свою павутину, яка незабаром з’єднає їхні шляхи та відкриє нові горизонти у їхніх життях.