"Між рядками поглядів"
Розділ 15: “Не всі аплодисменти — щирі”
Після виступу пройшло кілька днів, а повідомлення не вщухали. Комусь вона подарувала надію, комусь — виклик. А комусь… привід для ненависті.
> “Звичайна жалісна історія. Усім тепер треба співчувати, бо була ‘сіра мишка’? Якось дуже зручно.”
“Ця дівчина просто ловить хайп на своєму ‘болі’. Класика.”
Аліна читала це з холодом у грудях. Вона не хотіла жалості. Вона просто хотіла бути собою.
Ввечері вона сиділа на балконі з чаєм, а поруч — Іра.
— Я знала, що буде хейт. Але чомусь думала, що мені вже байдуже… — прошепотіла Аліна.
— Байдуже не буде ніколи. Але ти вже не та, яка мовчала. Тепер у тебе є голос — і на тебе будуть дивитись, будуть судити. Але найважливіше — що тепер ти сама на себе дивишся і не соромишся.
Аліна посміхнулась. Вперше — щиро.
У ту ніч вона відкрила ноутбук і написала заголовок: “Свої. Простір для тих, хто був ‘інакшим’.”
---
#7151 в Любовні романи
#2860 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 08.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
