"Між рядками поглядів"
Розділ 13: "Той, кого я уникала"
Ти ж розумієш, що після такого відео вони не зупиняться? — сказала подруга, заглядаючи в ноутбук.
— Я знаю, — відповіла Аліна. — Але я не зупинюсь теж.
Її голос уже не тремтів. І хоча страх усе ще жив у грудях, поряд із ним з'явилось щось інше — стійкість.
Через кілька днів вона прийшла на відкриту лекцію в університеті. Людей було багато, серед них — знайомі обличчя. Ті, хто колись сміявся. Ті, хто мовчки проходив повз. Ті, хто писав образи анонімно. І… він.
Данило сидів у передньому ряду.
Їхні погляди зустрілися. Він змінився. Його очі не були зверхніми. Там було щось... складніше. Винне.
Після лекції він підійшов.
— Привіт, — тихо сказав він. — Можна?
— Слухаю, — відповіла вона холодно, хоча всередині все стиснулося.
— Я бачив твої відео. Усе, що ти сказала… Це було сильно. І я… я теж принижував. Мовчки. Дивився. Сміявся.
Він говорив чесно. Без пафосу. Без гри.
— Чому ти тут, Даниле?
— Бо хочу попросити вибачення. І… тому що хочу знати тебе таку, якою ти є зараз.
Аліна мовчала. Її серце калатало.
— Я не та, якою була. Але й не та, яку ти, можливо, хочеш бачити, — сказала вона. — І я не знаю, чи можу пробачити. Але я навчилась слухати серцем. І, мабуть, ти теж маєш шанс.
Він усміхнувся. Несміливо. Справжньо.
— Я чекатиму. Скільки треба.
---
#7151 в Любовні романи
#2860 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 08.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
