"Між рядками поглядів"
Розділ 3: "Наче йому не можна..."
У бібліотеці було тихо. Майже порожньо. Лише шелест сторінок і м’яке світло лампи над столом. Аліна сиділа навпроти Лєри — єдиної людини, з ким могла бути справжньою.
— Ти вже п’ять хвилин дивишся в одну точку, — озвалася Лєра, підперши голову рукою. — Що сталося?
Аліна зітхнула. Погляд ковзнув по обкладинці зошита, та насправді вона бачила зовсім інше.
— Це Данило… — зізналася вона пошепки, наче боялася, що навіть стіни засудять її. — Я думаю про нього. Занадто часто. Це неправильно, правда?
Лєра мовчки кивнула. Але не з осудом. А з розумінням.
— Я знаю, що в нього є Каміла. І що вони — типова пара з глянцю. А я… я ніхто. Але іноді він дивиться так… ніби бачить мене. І мені стає важко дихати.
— Ти не ніхто, Аліно, — м’яко мовила подруга. — І це не твоє завдання — не відчувати. Якщо ти його любиш — це не злочин. Це просто… твоє серце. Воно має право.
— Але це болить, Лєро, — прошепотіла Аліна. — Він — мрія, яку я навіть не смію мріяти. Наче мені заборонено.
— А може, пора дозволити собі хоча б мріяти?
Аліна вперше усміхнулася. Непевно. Але щиро.
---
#7151 в Любовні романи
#2860 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 08.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
