Олена повернулась в місто вже зміненою, в середині квітня. Її подих став повільнішим, погляд – глибшим. Вона не намагалась відтворити пізнану історію у романі. Вона просто жила з нею. У її кімнаті стояв портрет Ганни – той, що прийшов із Бремена. Поряд – книга, яку вона таки написала. Але не опублікувала. Вона була не для всіх.
На останній сторінці жінка залишила уривок:
«Коли світ вибухає, ми забуваємо, як звучить тиша. Саме в тиші народжується любов. І саме в тиші вона залишається»
…
(далі буде, або не буде – бо ця історія стане частиною серця для кожного. Як і колись історія Ганни стала для Олени..)
#1660 в Жіночий роман
#6682 в Любовні романи
#215 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 02.07.2025