Між рядками недописаних листів

Епілог

Олена повернулась в місто вже зміненою, в середині квітня. Її подих став повільнішим, погляд – глибшим. Вона не намагалась відтворити пізнану історію у романі. Вона просто жила з нею. У її кімнаті стояв портрет Ганни – той, що прийшов із Бремена. Поряд – книга, яку вона таки написала. Але не опублікувала. Вона була не для всіх.

На останній сторінці жінка залишила уривок:

«Коли світ вибухає, ми забуваємо, як звучить тиша. Саме в тиші народжується любов. І саме в тиші вона залишається»

(далі буде, або не буде – бо ця історія стане частиною серця для кожного. Як і колись історія Ганни стала для Олени..)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше