Між рядками недописаних листів

Розділ 2

«Любий Л.,

          Якщо ти читаєш це – значить мене вже немає на цьому світі. Я не змогла чекати вічність, не змогла втекти і не змогла змиритись. Вони знайшли нас раніше, ніж ти повернувся. Та я ні про що не шкодую. Я б знову обрала тебе, навіть у цьому пеклі, навіть попри те, що ми пережили. Аби тільки воно повторилось..

Прощавай, любий. Якщо колись, якимось чином ти знову опинишся тут – згадай, що я була в твоєму житті. Згадай любов, що була між нами. Згадай всі ті моменти, що були.»

          Олена перечитувала лист декілька разів. Він був без імен, немов шепіт між рядків. Тихий, закований, але коханий, болючий. Хто ця жінка? Кого вона кохала? Яким чином це зберіглось в речах бабусі?

          Відклавши лист, жінка побачила запис «Щоденник. Ганна. 1943».

          Попереду була довга зимова ніч. За вікном хурделило, а в кімнаті тепло віддавали тріском дрова. Олена вперше за останні місяці геть не думала про війну. Вона думала лише про ту жінку, що жила тут до неї. І, можливо, теж знала, як це – чекати марно.

          Та це тільки початок таємничої історії загадкової Ганни….




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше