Розділ 2. Рішучість

 День видався виснажливим. Шум, різкий запах машинного мастила, гуркіт інструментів — його робота в автосалоні з ремонту машин завжди вимагала повної зосередженості. Руки по лікоть у мазуті, постійні клієнти, діагностика двигунів… За всією цією жорсткою чоловічою рутиною в нього навіть не було часу нормально перевірити особисті повідомлення.

 Він повернувся додому пізно. Гарячий душ нарешті змив втому довгого дня, залишивши лише приємну порожнечу в думках. Він сів на диван і тільки тоді, незадовго до десятої вечора, спокійно розблокував екран телефону.

 Він відкрив чат. І завмер.

[22 травня. 13:16]

Вона: Привіт.

 Час у кімнаті ніби на секунду зупинився. Вона відповіла ще вдень, поки він був під капотом чергового авто! Після того болючого й дуже особистого малюнка він боявся навіть дихнути у бік її сторінки. Він очікував чого завгодно: що вона проігнорує або просто заблокує. Але вона відповіла.

 Він дивився на ці шість літер і відчував, як усередині все сковує тривожним і водночас солодким трепетом. Адреналін миттєво витіснив усю втому після роботи. Потрібно було діяти.

 Звичайні розмови про погоду чи банальне «як справи?» здавалися йому жалюгідними. З такою дівчиною потрібно діяти рішуче, але красиво. Він хотів зіграти на контрасті зі своїми суворими буднями, показати, що він не просто роботяга, а чоловік, який розуміє естетику і готовий створювати для неї моменти.

 Він не став довго чекати. Зібравши всі думки докупи, він почав набирати текст.

[22 травня. 22:10]

Він: Ти мені сподобалась, пропоную зустрітись в Неділю поспілкуватись в живу, запрошую відвідати Сад Магнолій за містом, зараз в них розцвіли троянди.. Буду в ролі найкращого фотооператора для тебе, зробим тисячі фото...

 Він натиснув «Надіслати» і видихнув. Це було дуже прямо. Можливо, навіть занадто сміливо для другого повідомлення в їхньому житті. Але він хотів одразу розставити крапки над «і».

 Відповідь прийшла несподівано швидко.

Вона: Приємно чути про те, що я подобаюсь!

 Він мимовільно посміхнувся і швидко поставив на її повідомлення реакцію — маленьке червоне серце. Вона прийняла комплімент! На хвилі цього легкого успіху він вирішив дотиснути головне питання.

Він: Як щодо зустрічі?

 Те, що сталося далі, нагадувало швидкісний потяг, який на повному ходу врізався в бетонну стіну.

Вона: Проти

 Одне слово. П'ять літер. Ніяких милих виправдань, ніяких «можливо, іншим разом» або «я сьогодні зайнята». Просто категоричне, крижане «проти».

 Його чоловіче его болісно стиснулося. Він запропонував їй гарний вечір, квіти, свою увагу, а вона зрізала його на льоту одним словом. Він міг би просто закрити чат і зникнути, як роблять більшість, отримавши відмову. Але щось не давало йому відступити. Він хотів знати межі її холоднокровності.

Він: Бажаєш продовжити розмову тут, чи взагалі її завершити?

 Він дав їй вибір. Він залишив їй шлях до відступу, сподіваючись, що вона хоча б погодиться на листування.

Вона: Завершити

 Він нервово провів рукою по волоссю. Вона була абсолютно неприступною. Жодного натяку на кокетство. Вона просто відсікала те, що їй було нецікаво. І саме це викликало в ньому раптову, шалену повагу. Він відкинув ображене самолюбство вбік і написав те, що дійсно його хвилювало.

Він: Просто з цікавості, поясни причину відмови

Вона: Відносини не на часі

 Він дивився на екран і відчував змішані емоції. Це не було відторгненням його як особистості. Це була її життєва позиція в даний момент. Він вирішив зіграти на філософській ноті, показати, що він розуміє життя і не збирається влаштовувати драми, але двері залишає відчиненими.

Він: Як я тебе розумію, але час летить бистріше, аніж ми хочемо... Час не повернеш назад... Моя пропозиція, ще буде в сили, тож коли появиться час пиши.. Пака

 Він сподівався, що це стане красивою крапкою. Він пішов з гідністю, залишивши за собою право останнього слова.

 Але він помилявся. Останнє слово в цій розмові належало не йому.

Вона: Так, є три речі, які ніколи не повертаються назад: час, слово, можливість. Але, якщо говорити про відносини, то це клопітка праця, яка потребує вклад та вільний час, якого в мене в житті обмаль на даний момент. Пака, на добраніч

 Він перечитував це довге повідомлення раз за разом. У ньому не було ніякої підліткової пихи. Це були слова дорослої, зрілої дівчини, яка не розглядає стосунки як легку розвагу на недільний вечір. Для неї це «клопітка праця», відповідальність і вклад, на які вона зараз не має ресурсу.

Він: На добраніч.

 Він відклав телефон. Відмова ще ніколи не звучала так гідно і так привабливо. Контраст між його брудною роботою в автосалоні вдень і цією тонкою, інтелектуальною розмовою ввечері був разючим. Вона відмовила йому, але парадоксальним чином саме цієї миті він зрозумів, що хоче завоювати її ще сильніше. Вона була не просто красивою картинкою. Вона була цільним, глибоким всесвітом, до якого йому доведеться шукати зовсім інші ключі.