Правила гри

л 2. Правила гри

— Ти виглядаєш гірше, ніж я пам’ятаю, — сказав Максим після паузи.

— А ти — краще, — відповіла Аліса автоматично. І лише потім зрозуміла, що сказала це вголос.

Він усміхнувся ширше.

— Ого. Значить, я помер вдалий день.

Вона стиснула пальці на планшеті. Усередині вже вмикалася звична частина її — та, яка відповідала за дистанцію, кордони і протокол.

— У нас є правила, — сказала Аліса. — Я маю їх озвучити.

— Звісно. У тебе завжди були правила.

Це влучило точніше, ніж вона очікувала.

— Перше, — продовжила вона, не дивлячись на нього, — ви не можете залишити цю кімнату. Друге — фізичний контакт заборонений. Третє — після завершення сесії ваша свідомість буде деактивована.

— Деактивована, — повторив Максим. — Ти завжди вміла робити зі слів щось стерильне.

Вона підняла очі.

— Максиме, — сказала тихіше. — Це не ти.

— Ага, — кивнув він. — Класика. «Це не ти, це система».

Таймер клацнув.

03:41:02.

— Ти пам’ятаєш, як ми посварилися востаннє? — раптом спитав він.

Аліса мовчала.

Пам’ятала. Занадто добре. Кухня. Холодна кава. Його куртка на спинці стільця. Її голос — надто спокійний для того, що вона насправді відчувала.

— Це не входить у рамки сесії, — сказала вона.

— Ти ж знаєш, що це брехня.

Він нахилився вперед. Лікті на колінах. Точно так само, як завжди, коли хотів, щоб його почули.

— Алісо, — сказав він без жарту. — Якщо вже мене витягли назад, давай без цього. Без протоколів. Без білих кімнат між нами.

— У нас чотири години, — відповіла вона. — І я не можу…

— Можеш, — перебив він м’яко. — Ти просто не хочеш.

Вона відчула, як у грудях піднімається знайоме роздратування — захисне, рятівне.

— Ти не розумієш, — сказала Аліса. — Я тут не як…

— Як хто? — усміхнувся він. — Як людина, яка мене колись любила?

Тиша зависла між ними.

Десь за стіною глухо загуділа станція. Білий шум, який зазвичай заспокоював, тепер тиснув.

— Ти маєш право поставити будь-яке питання, — нарешті сказала вона. — Але я не зобов’язана відповідати.

— Чудово, — кивнув Максим. — Тоді почнемо просто.

Він подивився прямо на неї.

— Ти пішла тому, що перестала мене любити?

Таймер клацнув знову.

03:38:19.

Аліса зрозуміла: правила закінчилися.

І гра почалася.