«між роботою і почуттями»

Розділ 51. Розбите серце

— Ти це серйозно?.. — очі Злати наповнилися гнівом і співчуттям водночас.

Ліза кивнула. Вона сиділа на підлозі біля ліжка подруги, обійнявши подушку. Розпухлі очі, обличчя бліде, голос тремтів:

— Я ж… довіряла йому. Думала, він інший. Не такий як Вадим. Не такий, як ті, хто… грається.

Злата стиснула кулаки.

— Завтра я йду до них. Обох. І скажу все, що думаю. Вони навіть уявлення не мають, кого втратили.

Наступного дня Злата зайшла до офісу як буря. Монтажники мовчки розійшлися, відчувши напругу. Вона рішуче підійшла до столу, де сиділи Нікіта і Вадим.

— Ви обидва — просто огидні! — сказала вона, не стримуючи голос. — Як ви сміли перетворити Лізу і мене на жарт? На гру? Ми ж люди, а не фішка у вашому казино!

Нікіта мовчав, вперше не знаходячи, що сказати. Вадим опустив очі.

— Вона більше не прийде сюди. Ви її втратили. Обоє. — Злата розвернулась і вийшла з гідністю, залишивши по собі гробову тишу.

Пройшов місяць.

Ліза повільно поверталася до життя. Працювала віддалено, а потім звільнилася. Бачилася зі Златою, намагалась бути сильною. Але в душі залишався попіл.

Одного вечора, отримавши повідомлення з невідомого номера, вона вирішила зустрітись. Кафе на Подолі. За столиком сидів Нікіта — погляд , що просить вибачення , відсутна усмішка.

— Дякую, що прийшла, — тихо сказав він. — Я… хотів вибачитись. Не маю виправдань. Я був дурнем.

— Ти був гравцем, — відповіла вона спокійно. — І просто вибрав неправильну ставку. Але тепер… я не відчуваю нічого. Навіть злості.

Він кивнув. Поглядом ніби намагався втримати її, як колись.

— Бувай, Нікіта.

І вона вийшла. На серці було дивно порожньо — але спокійно.

Вдома її чекав Стас. Вона не могла більше тягнути.

— Стас… я тобі зрадила.

Він мовчки сидів. Потім з сумним голосом сказав:

— Я знав. Відчував. Просто… не хотів вірити.

Його очі були повні болю. Він підвівся і мовчки вийшов з кімнати. Вперше в житті Ліза побачила його по-справжньому зламаним.

Вона залишилася одна.

Зовсім одна.