Розділ 48. Відпустка на горизонті

— Аллооо! — пролунав у навушнику дзвінкий голос Злати. — Лізооо! Тут просто рай! Море — як з реклами! А пляж такий чистий, аж блищить! І погода — ну просто ідеальна! І знаєш, ми ще й не встигли рушити до лежаків, а вже — залицяльників шість! І всі як на підбір: підтягнуті, засмаглі… Хтось із них точно стане героєм нашого курортного роману!

Ліза сиділа в офісі за комп’ютером, натискаючи на клавіші з мінімальною ефективністю. В кабінеті крім неї були Вадим і Нікіта — обидва за своїми столами, обидва з виглядом зайнятих… але, звісно, обидва чули щебетання Злати.

— Ого! Ну я бачу, ви там не марнуєте часу! — усміхнулася Ліза в слухавку. — Тоді насолоджуйтесь на повну, а я тут заздрю мовчки й працюю! Фото чекаю щодня!

— Обов’язково! — засміялась Злата. — Ну все, побігла! Цьом!

Ліза поклала слухавку й помітила, як Вадим втупився у стіну з таким обличчям, ніби на ній зараз покажуть фінал його особистої драми.

— Все нормально? — запитала вона з ледь вловимим натяком.

— Та… — Вадим зітхнув. — Від залицяльників відбою немає, кажеш?

— Сам чув, — кивнула Ліза. — То може час уже зрозуміти, що така дівчина, як Злата, довго не чекатиме. Вона яскрава, сильна і справжня. Якщо й далі сидітимеш на двох стільцях, вона просто випливе з твоїх рук. З човном. На закаті. В бік іншого.

Нікіта тихо хмикнув за своїм ноутбуком, а Вадим примружився, ніби переварював слова.

— А ти не знаєш, куди саме вони поїхали?

— Греція. А де саме , ні не знаю.  Та й сказала б я тобі, коли б і знала? — Ліза усміхнулась загадково.

Наступного дня Вадим з’явився в офісі лише на кілька хвилин, залишив коротку записку на столі: «Взяв кілька днів. Всі монтажні плани з хлопцями погодив. В разі чого — на зв’язку».

Нікіта, прочитавши записку, лише підняв брову:

— Здається, хтось вирішив рятувати ситуацію.

Ліза усміхнулась, не відриваючись від монітора:

— Сподіваюсь, не надто пізно.