Розділ 38 — Солярій, сюрпризи і злі погляди

День у офісі тягнувся повільно, як карамель на сонці. На годиннику ще не було й одинадцятої, а Ліза вже встигла переслухати десять вхідних дзвінків, внести три заявки, полити квіти, випити каву й… витримати ніякове мовчання з Нікітою.

Вони тримали дистанцію. Ніяких поцілунків, жартів чи глибоких поглядів — тільки ділові фрази, сухі репліки й іноді… мовчазні зустрічі очима, які тривали секунду, але всередині палили все живе.

Після обіду задзвонив телефон — Злата.

— Є план, Лізонько! — радісно повідомила вона. — Мій новий клієнт виявився не тільки щедрим на чайові, а й подарував мені абонемент у салон. Солярій, обгортання, масаж — все включено. Пропоную ввечері після роботи влаштувати собі літнє оновлення. Бо ми з тобою вже схожі на йогурти — білі, холодні й закриті кришечкою.

Ліза розсміялась.

— Я за! Тим більше в суботу пляжна вечірка. А ми як снігові королеви.

— То домовились. О 18:00 біля входу до салону «La Beauty». Там усе шикарно.

Ліза кивнула в телефон, навіть не здогадуючись, що вся ця їхня яскрава розмова не залишилась непоміченою.

За сусіднім столом  Нікіта і Вадим. Почувши про солярій і салон краси, хлопці переглянулись.

— Думаєш те саме, що й я? — підняв брову Вадим . Тихенько промовляючи.

— Якщо ти про «потім забрати їх звідти й повезти кудись у літній вечір», то так, — відповів Нікіта,теж тихенько.

— Давай організуємо невеликий сюрприз. Без попереджень.

Ввечері дівчата прямували до салону в чудовому настрої. Злата нічого не підозрювала, сміялась, жартувала, намагалася забути про Вадима (але не надто успішно).

Коли сеанс у солярії добігав кінця, Лізі подзвонив Нікіта.

— Ну що, красуні вже засмажились? Ми з Вадимом чекаємо біля входу.

— Ти що зробив?! — здивовано шепотіла Ліза.

— Нічого страшного. Просто хочемо потім вас відвезти в кафе. На холодні коктейлі й теплі посмішки.

— Ти ненормальний, — хихотіла вона, закінчуючи дзвінок.

Коли вони вийшли з салону, обидві зі свіжим рум’янцем і напівмокрим волоссям, — біля входу стояли Нікіта та Вадим. У обох — бездоганний вигляд і самовдоволені усмішки.

Злата зупинилась і повільно повернула голову до Лізи.

— Ти… — повільно, з глибоким натиском сказала вона. — Ти знала?!

— Ні… ну… трошки, — зніяковіла Ліза. — Я не знала, що вони вже там.

— Я ще біля манікюрного крісла думала, що ти надто весело поводишся…

— Не злись, ну… це ж просто коктейлі.

— Якщо він знову пожартує невдало — розіллю коктейль йому на піджак.

— Домовились, — засміялась Ліза.

Дівчата підійшли до хлопців. Вечір лише починався, і попереду ще було багато чогось — сонячного, солодкого і… неоднозначного.