Розділ 31. “Сюрпризи Вадима”

Авто плавно пригальмувало біля закладу з літньою терасою, що розкинувся просто над берегом Дніпра. Повітря було насичене ароматом води, вечірнього тепла і легкого диму з мангалів. Ліхтарики над терасою мерехтіли, мов би заклад запрошував на щось більше, ніж просто вечерю.

Всі столики були зайняті. Деякі мали таблички з написом «Резерв». Злата тільки зібралась спитати, чи в них є бронювання, як Вадим різко, без жодного вагання, підійшов до одного зі столиків із табличкою, схопив її і жбурнув просто в найближчі кущі з квітами.

— Тепер — не резерв, — з усмішкою сказав він і відсунув стілець. — Прошу, пані.

Злата сіла з кам’яним обличчям. Усередині неї вже починало щось клекотіти, але вона вирішила спокійно дочекатись вечора. Від одного побачення ще ніхто не вмер…

Вадим махнув офіціанту, не даючи Златі й слова сказати.

— Їй ось це, — тицьнув пальцем у меню, але Злата встигла перехопити поглядом сторінку і навмисно показала на найдорожчий коктейль з ананасом, м’ятою та пряними ягодами.

— Прекрасний вибір, — сказав офіціант, — а вам?

— Віскі з льодом. І… ось цей салат.

Злата мовчки зиркнула на нього. Віскі? За кермом? — подумала вона. Але мовчала. Спостерігала.

Музика, що до того грала тихо, раптом посилилась. З динаміків заграв клубний біт. На імпровізовану сцену вийшла дівчина в блискучій, надто відвертій сукні. Під ритм вона почала повільно танцювати, вигинатись, а потім — без зайвих церемоній — роздягатись. Один із працівників виніс на сцену стілець, і шоу продовжилось ще відвертіше.

Злата застигла. В її очах промайнула справжня розгубленість.

— Ти… серйозно? — прошепотіла вона, озираючись. Усі столики довкола були зайняті. Парочки дивилися на сцену, багато чоловіків не приховували свого інтересу. Дехто навіть встав зі стільців, щоб краще бачити. Вадим теж піднявся, як ні в чому не бувало, повністю зосереджений на шоу, ніби Злати поряд зовсім не існувало.

— Та ти подивись, як вона рухається! — вигукнув він, навіть не повертаючи голови до Злати.

Дівчина на сцені закінчила виступ майже без одягу і швидко зникла за кулісами. На зміну їй вийшли артисти з фаєр шоу. Тепер, коли вже стемніло, вогняні трюки виглядали вражаюче. Люди аплодували, викрикували, тішились.

Злата сиділа мовчки, прихильна до цього видовища так само, як до сирої гречки.

Тим часом Вадим весь вечір підтримував настрій тостами, щоразу дбаючи, щоб її келих не був порожнім. Коктейлі змінювались один за одним, і хоча Злата не прагнула п’яніти, алкоголь починав діяти.

— Ну, а тепер… повільний танець! — оголосив ведучий зі сцени.

Вадим одразу ж підхопився, подав руку:

— Дозволиш?

Вона вагається, але потім подумала: А чому ні? Якщо вже вв’язалась у цей цирк, то доведу до кінця.

На танцмайданчику вони опинились дуже близько одне до одного. Музика була тиха й тягуча. Вадим тримав її за талію, трохи притиснув. Злата навіть не встигла озирнутись, як його губи торкнулись її губ. Поцілунок був палкий, впевнений, нахабний. Вона на мить заклякла, але не відштовхнула — занадто пізно.

— Поїхали? — прошепотів він збуджено.

— Куди? — в її голосі прослизнула тривога.

— Побачиш, — хитро всміхнувся Вадим і, не чекаючи відповіді, викликав таксі.

Воно під’їхало за кілька хвилин. Вадим широко відчинив дверцята перед нею, і Злата сіла — наполовину через коктейлі, наполовину — з цікавості. Машина рушила.

Вона не знала, куди саме її везуть. А ще повільно ніби відходила в транс.