«між роботою і почуттями»
Розділ 23. “Між нами”
Ліза теж заснула — виснажена емоціями, тривогою, ніжністю. Сон накрив її, як тепла ковдра. Але прокинулась вона зовсім інакше.
Відчуття. Ніжні, дбайливі доторки до плеча, шиї… такі п’янкі, що тіло мимоволі здригалось. Вона ще з заплющеними очима відчувала, що він поряд. Його долоня ковзала по її руці з такою обережністю, ніби боявся злякати.
— Я знаю, ти не спиш, — прошепотів він біля її вуха.
Ліза усміхнулась, не відкриваючи очей.
— Ні, не сплю… Тут хіба заснеш?
Він притиснувся лобом до її скроні, вдихаючи запах її волосся.
— Те, що було між нами… — його голос звучав серйозно, впевнено, — …дуже важливо для мене. І ти не повинна себе картати.
Він торкнувся її обличчя, змусив подивитись в очі.
— Я розумію, що ти давно з ним. І я нічого не вимагаю. Не прошу зробити вибір. Не зараз. Але… я хочу, щоб ти знала: я кохаю тебе. І дуже дорожу тобою.
Ліза мовчала. Серце стискалось, у голові змішувались думки. Але в його очах не було жодного осуду — лише прийняття і ніжність. Вона видихнула.
— Давай залишимо це… між нами.
Він кивнув, не кажучи ні слова. Лише поцілував її. Спочатку обережно. Потім — глибше, палкіше. І вони знову потонули одне в одному, не в силах розпрощатись.
Ні слова про майбутнє. Лише мить, лише ніч. Лише… між ними.
#7053 в Любовні романи
#2861 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
