«між роботою і почуттями»

Розділ 22. “Цей погляд усе змінив”

Ліза подивилася на себе в дзеркало — обличчя було блідим, тривожним. Вона дістала рум’яна й легенько провела пензлем по щоках.

— Як на побачення… — прошепотіла собі.

Вона не знала, чому саме так хвилюється. Адже це просто кавa. Просто Нікіта. Просто вечір. Але десь глибоко всередині вона відчувала: все зовсім не просто. Вона хотіла йому подобатися. Не брехала собі — їй небайдужий цей хлопець. Та навіть зараз не могла сказати: це кохання чи просто шалене притяжіння.

Вона вийшла з маршрутки на зупинці, озираючись навколо. І побачила його. Нікіта стояв, опершися на лавку, і одразу, помітивши її, підійшов ближче. Подав руку.

Цей простий жест був такий теплий, уважний — зовсім не «офісний». Вона торкнулася його долоні й відчула: хвиля спокою та хвилювання одночасно пройшла по тілу.

— Привіт, — сказав він, м’яко посміхаючись.

— Привіт.

Кафе було маленьким, затишним. За вікном — перехожі та вечірні вогні. Вони сиділи в кутку, трохи мовчали, пили каву. А потім — він подивився на неї зовсім по-іншому.

— Я давно хотів це сказати, але не наважувався… — почав Нікіта, голос трохи зірвався. Він нервував — це було видно по тому, як крутив чашку в руках. — Ти мені дуже подобаєшся.

Пауза. Він глянув їй в очі.

— Я закохався в тебе.

Його голос зривався, але очі… Вони палали. Він вдивлявся в неї, шукав відповідь. І знайшов. У її погляді. Бо вона не відвела очей. Не відсторонилась. Не сказала «ні».

Він різко, але ніжно нахилився й поцілував її в губи. Її серце зупинилось на мить. Потім — почало стукати швидше, ніж коли-небудь.

Далі усе пливло, ніби у сні. Вона не пам’ятала, як вони потрапили  в номер готелю. Лише — відчуття. Його гарячі доторки, поцілунки, які змушували її тремтіти. Ніжність, з якою він притискав її до себе. Вона здавалась хвиля за хвилею…

А потім — тиша. Вони лежали поряд, він заснув, обійнявши її рукою. А вона… дивилася в стелю, відчуваючи, як серце то завмирає, то б’ється в шаленому ритмі.

— Що ж я наробила?.. — прошепотіла вона подумки.

Ніч тривала. Вона вже не була та сама Ліза.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше