Розділ 20.Кафе і розмови

Злата стояла біля кафе на розі, елегантна і впевнена. Високі підбори, світла блуза, вузька спідниця, акуратна зачіска — образ бізнес-леді, до якого бракувало лише ділових окулярів. Побачивши Лізу, вона вже хотіла махнути рукою, але затримала рух, коли помітила, що та прийшла не одна.

— О, у вас підкріплення? — кинула Злата з легкою усмішкою, не показуючи здивування.

— Так вийшло, — Ліза знизала плечима. — Ми тепер стажуємось не тільки за робочим столом, а й за обіднім.

Хлопці привіталися, і компанія разом зайшла до кафе. Взяли меню, обрали страви — розмова плинула невимушено. Про університет, про офіс, трохи жартів і дрібних спостережень.

Вадим сидів у сонцезахисних окулярах, хоч були вони всередині закладу. Він розташувався поруч із Златою, занадто близько, як для першого обіду. Його погляди були надто відвертими, і хоч спершу Злата намагалася не зважати, згодом їй це набридло.

— Може, знімеш окуляри, думаєш не видно що ти витріщаєшся на когось — ледь іронічно мовила вона.

— На тебе, звісно, — відповів він усміхнено, знімаючи окуляри.

Злата перевела погляд на Лізу, ніби питаючи поглядом: «І це він завжди такий?»

Коли принесли рахунок, хлопці одразу взяли ініціативу:

— Навіть не думайте, сьогодні ми пригощаємо, — сказав Нікіта.

— Це ж наш перший спільний обід, — додав Вадим. — Маємо залишити гарне враження.

— Уже залишили, — тихо кинула Злата і приглушено засміялася.

Уже під кінець розмови Вадим зацікавлено перепитав:

— Ти ж казала, що працюєш десь поряд?

— В банку, на сусідній вулиці, — відповіла Злата, допиваючи каву.

— О, зовсім поряд. Будемо обідати разом частіше. І не тільки обідати, до речі. Може, ввечері якось зустрінемось?. Промовив Вадим.

Ліза й Злата переглянулись, ніби погоджуючи позицію.

— Сьогодні точно ні, — обережно відповіла Ліза. — У нас обох перший робочий день. Занадто багато вражень.

— Але іншим разом — можливо, — додала Злата.

Хлопці кивнули, не наполягаючи. На виході з кафе Злата глянула на Лізу, злегка штовхнула її ліктем і прошепотіла:

— Ну все, ми явно вписались у цей офісний світ…

— І здається, не без пригод, — відповіла Ліза, всміхаючись.