Розділ 15. Неочікувана пропозиція 2.

Коли Ліза зайшла до знайомого кабінету, спершу побачила Нікіту — він, як завжди, сидів за своїм столом, уважно щось переглядав. Але за мить вона помітила ще когось. У кутку, біля іншого столу, де вони колись заповнювали анкети, сидів Вадим. Тихо підвів погляд і коротко кивнув:

— Привіт.

Його тон був рівний, без усмішки. Ліза лише чемно відповіла і перевела погляд на Нікіту.

— Сідай, — він кивнув на стілець навпроти. — Хочу обговорити дещо важливе.

Ліза сіла, трохи насторожена, але водночас заінтригована. Нікіта поклав папку вбік, на кілька секунд задумався, а потім заговорив:

— Ми зараз трохи змінюємо робочий процес. Потрібна людина в офіс — відповідальна, яка зможе тримати зв’язок, приймати дзвінки, слідкувати за документацією. Тобто, секретар.

Він говорив спокійно, діловито, без звичної м’якості, з якою раніше іноді звертався до неї. Лише в кінці додав:

— Я б хотів, щоб це була ти.

Ліза трохи знітилась і одразу спробувала пояснити:

— Але я ж навчаюся. Пари, семінари… Не зможу сидіти тут постійно.

І тут у розмову вперше втрутився Вадим. Його голос був спокійний, без пафосу:

— У мене тато працює в твоєму університеті. Якщо ти не проти, я можу дізнатися про розклад, коли у тебе обов’язкові заняття. Можна буде домовитись, щоб попереджали, коли треба з’явитись. Усе реально поєднати.

Ліза не очікувала такої несподіваної допомоги. Вона кивнула, але не поспішала з відповіддю. Усе звучало доволі конкретно й продумано.

— Це цікаво, — відповіла вона після паузи. — Але мені треба трохи часу. Я не приймаю рішень швидко.

— Зрозуміло, — тихо промовив Нікіта. — Подумай. Якщо виникнуть питання — звертайся.

Вона підвелася. Вадим уже знову втупився в папери, а Нікіта провів її поглядом. Його очі не видали нічого зайвого — все ще той самий стриманий вираз, але на мить Лізі здалося, що за цією спокійною маскою ховається щось більше: очікування, тривожна надія… або щось, що сам він ще не наважився визнати.

Вийшовши на вулицю, Ліза глибоко зітхнула. Все крутилось у голові: нова робота, невизначені стосунки, і це дивне тремтіння, що з’являлося щоразу, коли вона бачила його очі.