Ближче до півночі всі розбрелись по кімнатах. Хтось готував презентацію, хтось готував локшину. Гуртожиток заспокоївся. Але на балконі кухні світилось вікно і дві фігури з сигаретами.
Злата і Ліза стояли, обпершися ліктями об холодний підвіконник.
— Ти помітила? — затягнулась Злата. — Вони нас поділили.
— Ще й як, — відповіла Ліза. — Мені Нікіта не дуже. А тобі Вадим?
— Ну… симпатичний. Але не мій типаж. Він якийсь, знаєш… прилизаний. А я люблю з шрамами на серці.
— Тобто бандитів?
— Ні, просто реальних. А не глянцевих. — Злата видихнула дим.
Вони мовчали кілька секунд, дивлячись на ліхтарі у дворі.
— А ти з Нікітою як? Він на тебе так дивився…
— Та мені здалося, він просто репетирує нову роль. “Солідний менеджер. Погляд на проникнення”.
Злата розсміялась.
— Як буде — так і буде, — сказала вона. — Але якщо вони нас реально розділили — то хай не думають, що все під контролем.
— Ну-ну, — підморгнула Ліза. — Ми ще поділимось. І хлопцями, і долею.
— І чипсами.
Обидві розсміялись, затягнулись востаннє й загасили цигарки.
Гуртожиток засинав, але у цих двох у голові вже починалась нова історія. І вона, як завжди, обіцяла бути цікавою.