Розділ 7. Гуртожиток. Ніч живе

Дійшли до гуртожитку мовчки. Втома висіла в повітрі.. Ліза кивнула Златі, Злата кивнула у відповідь — і кожна розчинилась у темному коридорі свого блоку.

Навчання, звісно, ніхто не відміняв. Плани — планами, а завдання на платформі вже блимають червоними дедлайнами.

Годині о дев’ятій вечора життя в гуртожитку тільки починалось.

З коридорів потягло сушеним часником — хтось готував пельмені, а хтось — просто відкрив шафку. На кухні, як завжди, почав збиратись бомонд їхнього блоку. Явка — обов’язкова. Це був не просто вечір, це був ритуал.

Сергій уже налаштовував гітару, Ігор по-хазяйськи займався закусками — сухарики з часниковим ароматом, чипси, пару банок пива і джин зі спрайтом, змішані у старій пляшці з-під «Моршинської».

У кімнаті Лізи жило троє. Вона, її хлопець Стас — високий, з ідеальним тілом і волоссям, яке здавалося спеціально укладеним навіть після сну, — і Вітя. Але Вітя був як тінь: мовчазний, постійно десь зникав, і здавалось, що жив у паралельному гуртожитку.

Поряд жили Сергій і Ігор — ті самі дотепники, що завжди мали наготові якусь дурню або мем з ТікТоку. Сергій з гітарою — якраз та людина, що змушує сусідів стукати по трубах, а друзів — співати в унісон.

З іншого боку блоку — кімната Злати. Жила вона з Юлькою, студенткою економічного, яка знала всі інсайди про стипендії, і з Оксаною — її шкільною подругою, що вже вдруге подавала заяву на переведення в інший гуртожиток (безуспішно).

Навпроти — ще одна парочка: Тарас і Оля. Вони ходили завжди разом, навіть на пари в різні корпуси. Тарас носив її рюкзак, а Оля йому — ланчбокси.

Ліза згадала, як уперше сюди потрапила. Вікно — відчинене. Вересень ще теплий, душно. І тут, раптово, хтось влізає через вікно. Вона кричить, а він… усміхається. Стас.

Так він і оселився в її житті. Вже пройшло три роки як вони разом.

Квіти. Поцілунки в курилці між парами. Прогулянки по парку. Пікніки біля річки. Старший на рік, дбайливий, трохи ревнивий, але завжди з посмішкою.

Працював на мебельній фабриці після пар — руки в нього вміли не тільки обіймати, а й збирати шафи і комоди. Весь заробіток ішов або на Лізу, або в банку для заощаджень, яка колись була банкою з-під огірків.