Розділ 1. За дверима

— Заходьте, — пролунав голос з-за дверей.

Чіткий, впевнений, наче команда.

Я обернулася до Злати — вона мовчки кивнула. Я вдихнула — і штовхнула двері.

Офіс виявився маленьким. Одна кімната, білий стіл, комп’ютер, папки. На стіні — годинник, який тікав трохи швидше, ніж мали б. І він.

За столом сидів хлопець. Десь двадцять пʼять років.. Темне волосся, коротка стрижка, чітка лінія щелепи. Футболка щільно облягала спортивне тіло. Погляд прямий, серйозний.

— Доброго дня, — першою заговорила я. — Ми по вакансії менеджера з продажу. Бачили оголошення на місцевому сайті. Я Ліза.

—А я Злата. 

— Проходьте, — кивнув він і підвівся. — Сідайте.

Він підійшов до іншого столу, трохи в стороні, і поставив поруч стілець. Підсунув його ближче до нас. Коли він опинився біля мене — я відчула запах його парфуму. Щось деревне, терпке, трохи кавове. Міцне, як його фігура.

— Мене звати Нікіта Олександрович, — сказав він, дивлячись спокійно, але уважно. — Ми з партнером тільки відкрили компанію. Займаємось охоронними системами для приватних будинків і квартир. Потрібні менеджери, які будуть шукати клієнтів, спілкуватись із жителями, організовувати збори.

— Що саме входить в обов’язки? — швидко запитала я.

Злата злегка зиркнула на мене, ніби шепочучи очима: “Тихіше, дай людині договорити!”

— Шукаєте потенційних клієнтів. Ми даємо матеріали, проводимо інструктаж. Ваше завдання — комунікація.

Він поклав перед нами аркуші — анкети для кандидатів.

— Заповніть, будь ласка. Просто, щоб ми вас краще зрозуміли.

Я взяла ручку. Він сів поряд, ближче до мене. Погляд його не зупинявся — завжди наче щось зважував. Я намагалася зосередитись на анкеті, але відчувала його поруч, занадто близько. Його дихання ледь торкалось шкіри. Я нервово посміхнулась і почала писати.