Глава 12

Вечір тихо опускався на місто, загортаючи його в м’який покрив темно-синього неба. Вогники вікон Центру «Голос тиші» мерехтіли, немов зірки, що тепер світяться не лише над головою, а й у серцях тих, хто тут знайшов надію.

У просторій вітальні, освітленій теплим світлом ламп, на великому столі стояли страви, приготовані власноруч: ароматний домашній хліб, тушковані овочі, медові пряники — усе це символізувало затишок і турботу.

Арсен повільно розставляв тарілки, уважно дивлячись на Анелію. Він бачив, як сильно змінилася його кохана — та, яка колись була налякана й виснажена, тепер світилося силою і спокоєм.

— Пам’ятаєш той день, коли ми вперше зустрілися у підвалі? — промовив він, усміхаючись. — Я ніколи не думав, що пройдемо через стільки випробувань. Але дивись — ми це зробили.

Анелія тихо кивнула, її очі наповнилися сльозами, але це були сльози радості.

— Було важко... іноді здавалося, що світ проти нас. Але ти завжди був поруч. Ти не дав мені зламатися. І саме тому я сьогодні тут, — відповіла вона, стискаючи його руку.

Вона зробила паузу, подивившись вгору, ніби збиралася зважитись на щось дуже важливе.

— Арсене, у мене є новина. Така, що змінить усе наше життя.

Він нахилився ближче, тримаючи її долоню в своїх.

— Що сталося? — запитав тихо.

Анелія посміхнулася і поклала руку на свій живіт.

— Я вагітна.

У кімнаті запанувала тиша, наповнена радістю і тривогою одночасно. Потім раптом усі гості, які зібралися на вечір — психологи, волонтери, друзі — вибухнули оплесками і вигуками вітань.

— Це чудова новина! — прокричала одна з жінок. — Ти подаруєш цьому світу нову надію.

Арсен підвівся, обережно обійняв Анелію, притуливши її до себе.

— Ми пройшли довгий шлях, і тепер у нас є шанс будувати щось нове, — прошепотів він.

Анелія відчула, як по її щоці котиться сльоза — вже не від болю, а від щастя. Вона знайшла свій дім, свою сім’ю, і нове життя, яке тепер починається не лише у центрі, а й у їхніх серцях.

За вікном загорілися перші зірки, і було відчуття, що саме в цей момент світ став трохи світлішим, бо тепер у ньому живе ще одна маленька душа — символ перемоги, любові і віри у майбутнє.