Розділ 21

Сальваторе

Я сидів в своєму кабінеті в офісі та розмовляв з босом мафії Лас-Вегаса – Алексом Моніейро.

— Як справи з ірландцями на твоїй території? — запитав чоловік.

— Все нормально, наскільки так можна вважати, проте нам потрібно, якнайшвидше вивішити цю проблему, — відповів я.

Наша розмова тривала б і далі, якби до мого кабінету не забіг Роберто.

— У нас проблема, — протараторив він, набираючи номер в телефоні.

— Що сталося? — напружено запитав я.

— Амалія… її викрали….

— Що ти таке говориш, — зло прошипів я, підлітаючи до нього, вже не звертаючи увагу на Алекса. — Як це сталося?

— Вона їхала на зйомки, проте на пів дороги їм перекрили шлях, охорону було вбито, а Амалію забрали, — відповів він.

— Щоб через 10 хвилин керівник моєї охорони, ти та Лоренцо були в моєму кабінеті, — промовив я та провів рукою по своєму волоссі.

— Добре, через 10 хвилин ми будемо в твоєму кабінеті, — відповів друг та вийшов з кабінету, залишаючи мене на самоті. Тільки зараз я згадав, що в мене відео розмова з Алексом.

— Я так розумію, в нас проблеми, — промовив чоловік.

— Так, мою дружину викрали, — сказав я.

— Потрібна якась допомога? — запитав Алекс.

— Від тебе поки нічого не потрібно, проте якщо ти зв’яжешся з Даміаном, я б був дуже вдячний, — відповів.

— Все буде зроблено, але якщо буде ще щось потрібно, обов’язково повідом, м попросив чоловік.

— Домовились, — запевнив його.

На цьому наша розмова закінчилась і я почав чекати на чоловіків. Як і було сказано вони були в моєму кабінеті через 10 хвилин.

— Мені потрібна вся інформація, яка у вас є, — почав віддавати накази. — Також знайдіть мені найкращих людей, я особисто їх перевірю, після чого вони почнуть охороняти Солю, Катерину та Ізабеллу, — додав я.

— Буде зроблено, — відповів Роберто.

— Також посильте охорону Даміана, він також повинен бути в безпеці, — сказав я.

— Добре, — відповів я.

— А ти Амо підготуй солдатів, — звернувся я до керівника своєї охорони.

— Буде зроблено, — сказав чоловік.

Після чого мені прийшло повідомлення від невідомого номеру.

«Ну, що готовий побачити, свою дружину-повію?»

Також було прикріплене відео. Відкривши його, на моєму обличчі з’явилася маска вбивці.

— Вийшли всі звідси, — проричав я.

Ніхто з чоловіків не зміг не послухати мене, тому вже через секунду їх не було в моєму кабінеті.

Я глибоко вдихнув, намагаючись тримати себе в руках, хоча всередині мене все кипіло. Відео, яке я тільки що переглянув, було коротким, але достатнім, щоб пробудити у мені всі можливі інстинкти помсти. На екрані Амалія сиділа на підлозі в темній кімнаті, її руки були зв’язані, а обличчя — трохи збите. Позаду стояв чоловік у масці, його голос був спотворений:

— Якщо хочеш повернути свою дружину живою, ти знаєш, що робити.  У тебе є 24 години. І, до речі, спробуй щось втнути — вона помре.

На цьому відео обірвалось, проте часу на роздум и не було, тому я відразу відправив відео Метью та попросив знайти будь-яку інформацію, яку можна видубути з цього відео. У мене були певні здогадки хто це міг бути, проте я до останнього думав, що не правда.

Амалія

Відкривши очі, я побачила, що знаходжуся в маленькій кімнаті 2 на 2 метри, тут дуже сильно тхнуло сечею та кров’ю. Мої руки були зв’язані. Я не знаю скільки пройшло часу, проте двері відчинилися та до кімнати зайшли.

— Нарешті прокинулась, — промовив неприємний голос, підходячи до мене, в його руках був ніж, що дуже сильно лякало мене. — Твій чоловік вже отримав повідомлення, проте я тут вирішив, що нам потрібно пришвидшити його.

В цей момент двері знову відкрилися та до кімнати зайшов кремезний чоловік з камерою в руках. Далі на мене чекали тортури. Я до останнього надіялась, що він нічого не зробить, проте коли лезо ножа прийшло по моєму горлі, а потім і пішла кров. На мої очі навернулися сльози. Тільки зараз я зрозуміла наскільки близька до смерті. Коли відео закінчилось, мої руки розв’язали, а також кинули ганчірку.

— Ти нам ще потрібна живою, — сказав чоловік.

До вечора до мене більше ніхто не заходив, я практично заснула, проте двері відчинилися. Коли я побачила його, втратила дар мови.

— Що не очікувала мене тут побачити? — промовив голос, який раніше був найкращим у світі, проте тепер я ненавиділа його більше в світі.

— Ні… не..не очікувала, — прошепотіла я, дивлячись на батька.

— Ти зробила неправильний вибір донечка, але тепер шансу на реабілітацію немає, скоріше за все ти помреш, оскільки твій «чоловік» навряд чи заради якоїсь жінки, яку майже не знає відмовиться від влади.

Я досі перебувала в шоці, тому нічого не могла сказати. Проте все-таки змусила себе взяти себе в руки.

— Навіщо ти вбив мого брата? — запитала я, надягаючи на себе маску холоднокровності, намагаючись показати, що не боюся його до смерті.

— Тому що він зрадник, я планував, що Домінік займе моє місце, проте він мене зрадив, — зло прохрипів він.

— Як він загинув? — знову запитала я.

— Згорів, як сміття, — коли я почула з яким тоном він це сказав, по моєму тілу прийшли мурашки.

— Саме тому ми поховали його в закритій труні, — ці слова не потребували відповіді. 

Коли цей чоловік вийшов я взяла себе за волосся та почала хитатися із сторони в сторону. Не знаю скільки часу пройшло, але мені все-таки вдалося заснути.