Розділ 6

Амалія

Після того, як мені подзвонила Ізабелла та сказала, що в Солі підійнялась температура я почала дуже сильно хвилюватися. Проте я дуже вдячна містеру Мореті, що він надав мені трансфер. Вже за 20 хвилин я забігала до квартири, чуючи плач своєї доньки та намагання Ізи заспокоїти її. Швидко помирали руки, я зайшла до дитячої.

— Що сталося? — запитала я, забираючи доньку та намагаючись заспокоїти її, дякувати Богу в мене вийшло і невдовзі вона почала заспокоюватися.

— Все було нормально, але коли Соля прокинулась почала дуже сильно плакати, я не розумію, що сталося, — сказала Ізабелла, було видно, що вона в повному шоці.

— Це зв'язано із зубами, тому що вони якраз в неї лізуть, — відповіла я, все ще колихаючи доньку.

— Зрозуміло, тому що я вже почала перейматися, що щось зробила не так, — видихнула подруга.

Невдовзі Соля заспокоїлась і вже гралась іграшками на підлозі, проте, як тільки в полі зору доньки з'явився Тофі, всі іграшки відійшли на інший план.

— Розповідай, як пройшла зустріч? — запитала Ізабелла.

— Як виявилося, компанія  "Cosa Preziosa", хоче щоб я стала обличчям їх бренду, — коли я це промовила на обличчі в подруги з'явилась посмішка.

— Ти зараз серйозно? Це ж всесвітньо відомий бренд, — на обличчі в Ізи був точно такий самий подив, як і в мене.

— Я також була здивована, — промовила. — Мені здається, що тут якийсь підвох, тому я поки не погодилась, я хочу, щоб ти подивилась умови співпраці, можливо тут щось не так.

— Звичайно давай, — промовила вона. — Але з тебе смачний обід.

— Домовились, — посміхнулась я.

Поки Іза вивчала документи, я зайнялась приготуванням обіду. За 2 години все було готово.

— Ну, що я свою умову виконала, — сказала, сервіруючи стіл.

— В мене також все готово,  тому пропоную все обговорити, — я погодилась з Ізабеллою, тому поки ми обідали подруга почала розповідати, що вона думає з приводу договору.

— Ну, що я була права? — запитала, годуючи доньку.

— Ні, з договором все прекрасно, єдине, що мене здивувало це те, що з тобою буде весь час охорона, — це реально дивно, навіщо мені охорона? — Але з іншого боку напевно це й правильно, оскільки ти будеш обличчям їх бренду і ти повинна бути в безпеці.

— Можливо, це єдине, що тобі не сподобалося? — запитала, відпиваючи воду зі свого келиху.

— Так, все інше цілком нормально, тому можеш погоджуватися, — сказала Іза.

— Тоді мені потрібно домовитись із нянею, тому що зйомки заплановані вже на наступний тиждень, — промовила я, паралельно пишучи Барбарі.

— Якщо що, я завжди готова тобі допомогти, — я була їй дуже вдячна, оскільки без Ізи мені було б дуже важко. Не уявляю, як була б без неї.

— Дякую тобі, у разі потреби, ми з Солею покличемо нашу хресну фею, — посміхнулась я.

Відразу після обіду Ізабелла поїхала у справах, я ж вирішила піти погуляти з донькою. Сидячи на лавці я крутила в руках візитівку, обдумуючи чи варто приймати пропозицію, оскільки мене все одно щось бентежило в цій історії. Проте можливо це тільки мої якісь переживання.

А.А.:«Доброго дня, це Амалія Авраменко, я приймаю вашу пропозицію, що до співпраці.»

Відповідь не змусила себе довго чекати, чому я була дуже здивована.

?:«Чудово чекаю завтра в офісі, щоб підписати договір.»

А.А.:«Добре, до завтра. Гарного дня.»

?:«Навзаєм.»

Далі я спокійно гуляла з донькою парком, але тут я побачила, як до мене прямує людина, яку я ніколи вжитті більше не хотіла бачити. Я всіма фібрами душі надіялась, що мене не помітять, проте цього не сталося.

— Які люди, — промовив чоловік, якого я ненавиджу більше всього і житті, проте також я неймовірно йому вдячна за доньку.

— Що тобі від мене потрібно? — запитала, а в середині вже все переверталося. Тут я згадала про договір, як шкода, що він ще не вступив в силу і немає кому нас з донькою захистити.

— Нічого такого, просто побачив, що ти гуляєш, ще й з дитиною. Я ж казав, що ти повія і я виявися правим, — коли цей покидьок це промовив, я налетіла на нього.

— Яке ти маєш право мені таке казати? — процідила я крізь зуби. — Але знаєш навіть, якщо я і зраджувала тобі, і як ти кажеш була повією це вже не твоє діло. Зараз я неймовірно щаслива жінка, оскільки в мене найкраща в світі донечка, — сказала я та пішла далі, проте Том мене зупинив. Можливо, він би мене вдарив, але тут підійшли два якихось чоловіка та схопили його за руки.

— Ти, що собі дозволяєш. Не можна так поводитися з жінкою, — промовив один з них.

— Ви....ви хто такі, ану відпустили мене, інакше ви будете трупами, — промовив Том, і я розуміла, що це було правдою, оскільки він входив до якогось мафіозного угрупування.

Проте тут один із чоловіків, щось прошепотів йому на вухо і обличчя Тома змінилось до не впізнаваності.

— А....Амалія в...вибач мене, — коли він це промовив я була в повному шоці, проте я цього йому не показала.

— Більше не попадайся мені, я не хочу тебе бачити, — відповіла я, надіючись, що він зрозумів мене.

Після цього Том в супроводі одного з чоловіків кудись попрямував.

— Перепрошую, а ви хто? — запитала я.

— Містер Мореті сказав нам, щоб ми охороняли вас, — сказав він.

— Зрозуміло, — промовила я з шоком. Звичайно, я думала, що охорона з'явиться тільки коли я підпишу договір, проте сьогодні це реально врятувало мене.

Далі я спокійно гуляла парком, намагаючись очима знайти охорону, проте я не могла цього зробити і була неймовірно вдячна за це.

Наступного ранку я прокинулася з відчуттям тривоги, що ніби залишилося після вчорашньої зустрічі з Томом. Соля ще солодко спала, а я пила каву, обдумуючи, що чекає мене сьогодні в офісі "Cosa Preziosa". Думка про підписання договору змішувалась із занепокоєнням: чи не потрапляю я в якусь пастку?