Після Суду Олімп завмер.
Не в очікуванні гніву — в очікуванні рішення.
Селена стояла посеред зали, де ще недавно судили її право кохати. Світло з тріщин у мармурі падало на її обличчя, і в ньому вже не було страху — лише усвідомлення.
Перед нею був не один шлях.
А два, що сходилися в одну точку.
— Вони залишили вибір тобі, — сказав Аїд тихо. — Але не скажуть, якою буде ціна.
— Я знаю, — відповіла вона.
Вона відчувала її в крові.
У пульсі сили, що більше не була випадковістю.
— Якщо ти станеш богинею, — продовжив він, дивлячись прямо в її очі, — ти втратиш право бути просто… собою.
Селена всміхнулася ледь помітно.
— Я втратила його в той день, коли боги втрутилися в мою долю.
Вона зробила крок уперед.
— Але я не втрачу тебе.
Тиша в залі стала живою.
---
Селена підняла руки.
Світло і темрява зійшлися в її долонях, не знищуючи одне одного. Вони слухалися її — не як наказу, а як вибору, зробленого без сумнівів.
— Я приймаю божественність, — сказала вона. — Але не як дар богів.
Її погляд ковзнув по залі.
— А як те, що було в мені завжди.
Повітря здригнулося.
Її тіло осяялося сяйвом, у якому не було сліпучості — лише глибина. Волосся підхопив вітер, очі засяяли новою силою — не владною, а непохитною.
Аїд дивився, не відводячи погляду.
— Я не стану твоєю тінню, — сказала вона йому. — І не стану прикрасою трону.
Він повільно опустився на одне коліно.
— І ніколи цього не вимагатиму, — відповів він. — Бо від цієї миті ти — рівна мені.
---
Земля Пекла відгукнулася першою.
Трони з чорного обсидіану змінилися — один став двома, з’єднаними спільною основою. Полум’я не палило — воно схилялося.
— Король і Королева Пекла, — пролунав голос, старіший за сам Стікс.
Селена подивилася на Аїда.
— Разом, — сказала вона.
— Завжди, — відповів він.
Він узяв її за руку — не як володар, а як партнер. І коли вони сіли на трон, Пекло не здригнулося.
Воно видихнуло.
---
На Олімпі боги мовчали.
Бо вперше зрозуміли:
вони не створили монстра,
і не втратили контроль.
Вони стали свідками рівності, якої ніколи не було.
Селена — богиня, що обрала Пекло.
Аїд — король, що обрав любов.
І відтепер Пекло мало два серця.
---