Розділ 41

Олімп знову постав — але вже не як тріумф, а як трибунал.

Мармурові зали були потріскані після війни, колони — обпалені пекельним вогнем, а небо над вершинами залишалося темним, ніби саме світло вагалося, чи варто тут залишатися.

Боги зібралися колом.

Не на тронах — на рівні одне з одним.
Бо жоден більше не мав права дивитися згори.

У центрі стояли Аїд і Селена.

Його тінь торкалася її світла, її тепло вгамовувало його темряву. Вони не трималися за руки — але між ними була сила, яку не розірвати навіть богам.

— Ви порушили порядок, — заговорила Гера, її голос був холодний, мов криця. — Король Пекла не має права на смертну.

— А смертна, — додав Аполлон, — не має права на силу, яку вона носить.

Селена підняла голову.

— Ви самі дали мені її, — спокійно сказала вона. — А тепер боїтеся власного рішення.

Зевс мовчав довше за всіх.

Коли він заговорив, грім більше не супроводжував його слова.

— Цей союз… небезпечний. Якщо дозволити його, межі між світами більше не будуть незмінними.

Аїд зробив крок уперед.

— Межі вже зруйновані, — відповів він. — Питання лише в тому, чи ви визнаєте нову рівновагу… чи будете боротися з нею до кінця.

---

Афродіта вийшла з тіні.

Її усмішка була сумною, але впевненою.

— Ви судите не злочин, — сказала вона. — Ви судите кохання.
А кожен бог у цій залі хоча б раз був його рабом.

Гермес зітхнув.

— Вона не просто смертна, — додав він. — Її природа… перехрестя. Вона може бути мостом між світами.

— Або прірвою, — заперечив Арес.

Селена подивилася на нього без страху.

— Прірвою я стану лише тоді, — сказала вона, — якщо ви знову спробуєте відібрати того, кого я кохаю.

Тиша впала важча за будь-який грім.

---

Зевс підвівся.

— Тоді хай буде суд не страху… а істини.

Він підняв руку — і перед усіма спалахнув образ майбутнього.

Світ, де Пекло не було в’язницею.
Світ, де смертні не були пішаком.
Світ, де король Пекла і жінка зі світлом у серці тримали баланс.

І світ, де все могло згоріти.

— Ви готові нести відповідальність? — спитав він.

Аїд не вагався.

— Я ніс її завжди.

Селена зробила крок уперед.

— А тепер — і я.

---

Зевс опустив руку.

— Тоді вирок такий:
Селена більше не належить світу смертних.
Аїд більше не править Пеклом сам.

— Що це означає? — тихо спитала вона.

— Це означає, — сказав Зевс, — що ви станете тим, чого ми боїмося найбільше.

— Рівними, — прошепотіла Афродіта.

---

Суд богів завершився без криків.

Але його наслідки лише починалися.