Розділ 39.

Тартар не мав дна.

Він був створений не як в’язниця, а як забуття. Тут не катували тіло — тут стирали ім’я, волю, саму суть. Світло богів різало, мов лезо, ланцюги з небесного сяйва проходили крізь Аїда, прибиваючи його до порожнечі.

Але він не кричав.

Він чекав.

Бо відчував її.

Кожен її крок відлунював у темряві сильніше за удари блискавок. Її гнів був теплішим за будь-яке пекельне полум’я. Її вибір — міцнішим за божественні печаті.

— Вона не прийде, — холодно сказав голос із темряви. — Смертні завжди здаються.

Аїд повільно підняв голову.

— Вона — ні.

І в ту ж мить Тартар затремтів.

---

На Олімпі мармур розлітався на уламки.

Легіони Пекла стояли стіною. Небо горіло чорним і золотим одночасно. Селена стояла на самому краю прірви, що відкрилася в глибини Тартару.

— Відкрийте, — сказала вона спокійно.

— Ти не переживеш цього, — пролунало з висоти.

Селена зробила крок уперед.

— Я вже пережила втрату.

Вона підняла руку — і мітка спалахнула не світлом і не тінню, а волею. Простір розірвався, немов тканина, яку більше не стримували закони.

Тартар відкрився.

---

Аїд відчув, як ланцюги слабшають.

Світло тріснуло.

Темрява навколо нього ожила, піднялася, впізнала свого короля.

— Ти повертаєшся, — прошепотіла вона.

— Я ніколи не йшов, — відповів Аїд.

Кайдани розсипалися порохом.

Він підвівся — повільно, велично. Темрява зійшлася на його плечах, корона знову з’явилася, але вже іншою — не символом влади, а обітницею.

---

Коли він вийшов із розлому, Олімп завмер.

Боги відступили.

Легіони заревіли.

Селена не рухалася.

Вони побачили одне одного — крізь дим, світло й зруйновані небеса.

Аїд зробив крок.

Потім ще один.

І впав перед нею на одне коліно.

— Ти прийшла, — сказав він хрипко.

Селена опустилася поруч, торкнулася його обличчя, переконуючись, що він справжній.

— Я ж сказала, — прошепотіла вона. — Я йду до кінця.

Він притис її чоло до свого.

— Ти повернула мене з темряви.

— Ні, — відповіла вона. — Я просто нагадала світам, кого вони не мали права забирати.

---

Небо здригнулося востаннє.

Боги зрозуміли: король Пекла повернувся не сам.

Він повернувся з жінкою, заради якої Пекло пішло війною на небеса.

І тепер уже ніхто не знав,
хто насправді править світами.

---