Розділ 28

Пекло прокинулося без неї.

Аїд відчув це ще до того, як відкрив очі. Простір у покоях був надто порожнім, надто тихим. Не було її подиху поруч. Не було тепла, що стало для нього звичним і небезпечним.

Ліжко — холодне.

— Селена… — її ім’я прозвучало як закляття.

Він підвівся різко. Повітря здригнулося. Вогонь у чашах спалахнув чорним полум’ям, реагуючи на його тривогу. Її запах ще лишався — ледь вловимий, але обірваний, ніби нитку вирвали з тканини реальності.

Це було не втечею.

Це було викраденням.

---

У тронному залі Аїд з’явився миттєво. Демони схилилися, але він не бачив їх. Його свідомість розривалася між світами, шукаючи лише одну істоту.

— ХТО. — його голос не був криком. Він був вироком.

Тіні завмерли.

— Вона… зникла між ударами серця, — прошепотів хранитель порогів. — Не пекельна магія. Не смертна.

— Олімп. — слово впало, мов ніж.

---

У Селени все сталося без болю.

Світ потемнів лише на мить, ніби хтось загасив свічку. Вона не встигла навіть покликати його. Її тіло огорнуло світло — холодне, чуже, позбавлене тепла.

Коли вона знову відкрила очі, Пекла не було.

Був камінь.
Небо — занадто чисте.
Повітря — надто правильне.

— Ласкаво просимо, — пролунало навколо. — Час зробити вибір.

Селена стиснула кулаки.

— Ви забрали мене, бо боїтеся, — сказала вона рівно. — Бо він вас більше не слухається.

Світло здригнулося.

— Король Пекла слабшає через тебе.

— Ні, — тихо відповіла вона. — Він стає живим.

---

Аїд у цей момент втрачав контроль.

Пекло реагувало на його лють: ріки лави виходили з берегів, брами скрипіли, а тіні здіймалися стінами, шукаючи вихід. Він розірвав простір ударом руки, але божественні печаті зупинили його.

— Ви перейшли межу, — прорычав він у порожнечу. — Вона — не ваша.

Відповідь пролунала з неба і зсередини водночас:

— Якщо ти зробиш крок — вона помре.

Це зупинило його.

Не страх.
Не наказ.

Любов.

Його серце — те саме, поранене, живе — вперше стало його кайданами.

---

Селена стояла серед богів і раптом усвідомила: вони не тримають її силою.

Вони чекають.

— Ви хочете, щоб я пішла від нього сама, — прошепотіла вона. — Щоб це зламало його.

— Ти — ключ.
— Ти — рівновага.
— Ти — жертва.

Вона підняла голову. Її очі більше не були просто смертними.

— Тоді ви погано мене знаєте.

Бо якщо вони думають, що вона зникне, щоб урятувати його — вони мають рацію.

Але якщо думають, що це буде кінець — вони фатально помиляються.

---

У Пеклі Аїд опустився на трон, стиснувши кулаки.

— Я знайду тебе, — прошепотів він у порожнечу. — Навіть якщо доведеться спалити небеса.

І десь між світами Селена здригнулася.

Бо відчула його.

---