Розділ 25.

Небо над Пеклом розірвалося без грому.

Селена відчула це першою — різкий холод у грудях, ніби хтось провів лезом між світами. Полум’я навколо здригнулося, потемніло, втратило свою звичну слухняність.

— Вони йдуть… — прошепотіла вона.

Аїд уже стояв, випрямившись, із поглядом, у якому зникли всі сумніви. Лише король. Лише темрява, що знає зраду на смак.

— Ні, — сказав він холодно. — Вони прийшли забрати те, що самі мені дали.

Повітря розкололося світлом.

Олімпійські боги з’явилися не як родина — як суд. Їхні обличчя були відсторонені, очі — безжальні. Вони дивилися на Селену так, ніби вона була помилкою. Загрозою. Зброєю, що вийшла з-під контролю.

— Пророцтво виконане, — пролунав голос, старий і байдужий. — Але союз зайшов надто далеко.

Селена зробила крок уперед.

— Ви самі обрали мене для нього, — сказала вона твердо. — Ви назвали це долею.

— Доля — це інструмент, — відповіли їй. — Не почуття.

Аїд засміявся. Глухо. Небезпечно.

— Отже, ось вона — правда Олімпу. Ви створюєте зв’язки, а потім ламаєте їх, коли вони стають… живими.

Світло навколо богів стало яскравішим.

— Королю Пекла заборонено кохати смертну.
— Смертній заборонено носити в собі його вогонь.

Селена відчула, як щось стискає її зсередини — не біль, а поклик. Сила, яку в ній запалили, рвалася назовні.

— Ви боїтеся, — сказала вона тихо. — Бо я не слухаюсь. Бо він не ваш.

Це стало останньою краплею.

---

Удар був не фізичним.

Він був божественним.

Селена впала на коліна, задихаючись, ніби з неї намагалися вирвати саму суть. Світло різало, палило, намагалося розірвати зв’язок між ними.

— Ні! — Аїд кинувся до неї, але повітря між ними стало стіною.

Його крик струснув Пекло.

— Ви порушуєте власне пророцтво!

— Ми його переписуємо, — пролунала відповідь. — Вона має зробити вибір. Або світ людей. Або ти.

Селена підвела голову. В її очах більше не було сумнівів — лише біль і ясність.

— Ось у чому зрада, — прошепотіла вона. — Ви ніколи не хотіли рівноваги. Ви хотіли контролю.

Боги почали зникати, залишаючи після себе холод і тріщини в реальності.

— Три ночі, смертна, — пролунало на прощання. — Після цього вибір стане остаточним.

Світло згасло.

---

Аїд опинився поруч миттєво, притиснув її до себе так, ніби хотів захистити від усього Всесвіту.

— Я не дозволю їм забрати тебе, — сказав він хрипко. — Навіть якщо доведеться спалити Олімп.

Селена притиснула долоню до його грудей, відчуваючи, як шалено б’ється його серце.

— Тепер ти бачиш? — тихо сказала вона. — Це не просто кохання. Це війна.

Його погляд став темнішим за безодню.

— Тоді нехай зрада богів стане початком їхнього кінця.

Пекло відповіло ревом.

А між ними народилася обіцянка, яка могла змінити долю всіх світів.

---