Розділ 53. Допит головного зрадника

Кайрен

Рана на боку виявилася досить серйозною, довелось в кілька етапів її промивати, прикладати мазі, а вже тоді зцілювати магією аби не було інфекції. Коли цілитель закінчив, то починало вже світати і часу на відпочинок не залишилося. Кайрен вийшов з кімнати і рушив на місце бою, але він уже закінчився, пораненим надавали допомогу, усіх змовників помістили до в’язниці. Здалеку чоловік побачив Каеля і короля Рейгана, які про щось перемовлялися, оглядаючись довкола. Зачекав поки розмова закінчиться і підійшов до свого короля.

- Ваша Величносте, ви не постраждали?

- Все добре, Кайрене, а як твоя рана?

- Цілитель обробив, загрози життю немає.

- Ходімо, король Рейган планує провести допит зрадників і запрошує нас приєднатися.

Чоловіки спустилися в каземати. Важкі дубові двері зі скреготом зачинилися за їхніми спинами, відрізавши денне світло. Кам’яними сходами вони спустилися глибоко під замок, де повітря було вогким і холодним, просоченим запахом сирості та іржі. Уздовж вузького коридору тягнулися камери, за ґратами яких чулося приглушене бурмотіння й брязкіт кайданів.

Біля останніх дверей уже чекали король Рейган і кілька гвардійців. Побачивши Каеля та його супутника, король лише коротко кивнув.

- Вчасно. Почнемо.

Вони ввійшли в погану освітлену камеру, біля дальньої стінки якої стояв їхній головний ворог – голова змовників.

- Ну що ж, нарешті ти попався, а то ми вже думали, що ти лише гарна видумка, - промовив Каель.

- Та невже? Ваша чарівна дружина хіба не розказала, що я досить таки матеріальний. Цікаво, як вам живеться зі зрадницею? Не очікуєте від неї удару у спину?

Король Корденії перевів зацікавлений і трохи спантеличений погляд з короля Равалору на зрадника. Каель скреготнув зубами, а тоді пояснив Рейгану.

- Алія ніколи не була зрадницею, вона від самого початку працювала зі мною. А його лише використала, - махнув рукою в сторону чоловіка.

Голова змовників вилаявся і сплюнув в сторону.

- Ну що ж, цю частину ми з’ясували, може тоді розповіси добровільно свій план? Сподіваюся, ти достатньо розумний, щоб не змушувати мене витрачати час.

-  Правда? Цікаво чути це від короля. Думаєш, перемога вже зробила тебе переможцем?

- Перемогу роблять не слова, - спокійно відповів Рейган. - А вчинки. Твої люди або мертві, або в кайданах. Ти програв.

Чоловік мовчав кілька секунд, а тоді голосно зареготав.

- Якщо ти чи ось цей невдаха, - кивнув в сторону Каеля. - Прийшли почути благання про помилування, то можете одразу йти.

- Помилування? Ні. Ми прийшли дізнатися, хто ще був у змові, хто фінансував заколот, хто допомагав тобі при дворі?

Посмішка повільно зникла з обличчя полоненого.

- І що буде, якщо я промовчу?

- Тоді твої спільники один за одним заговорять раніше за тебе. А коли вони назвуть твоє ім’я та своїх покровителів, твоє мовчання вже не матиме жодної цінності.

- Ну що ж, удачі вам.

Судячи із збайдужілого виразу обличчя змовника, присутні зрозуміли або він блефує, або його помічники і справді нічого цінного не знають. Останнє король Каель вже помітив, коли допитував зрадників. Навіть тортури не допомагали.

- Ти добре підготувався.

- Нарешті ти починаєш розуміти, з ким маєш справу, Ваша Величносте. Не все можна вибити силою. Деякі таємниці помирають разом із тими, хто їх береже.

- Ну що ж, дам тобі ще один вибір, або сам розповідаєш, або я застосую еліксир правди, але після нього ти вже не будеш функціонувати як повноцінна людина.

- Вибір без вибору! Який сенс з нього, - хмикнув в’язень. – Живим ти мене все одно не відпустиш.

Король Корденії простягнув руку і вже за мить один з гвардійців подав йому пляшечку з еліксиром.

- Це остання можливість залишитися при здоровому глузді. Подумай дуже добре.

- Та пішов ти…

Договорити він не встиг. Рейган одним різким рухом вихлюпнув вміст пляшечки йому просто в обличчя. Сріблясто-блакитна рідина ледь торкнувшись голови полоненого, спалахнула тьмяним світлом і перетворилася на густий сивий серпанок, що миттєво огорнув його обличчя. Змовник інстинктивно смикнувся назад, але було вже запізно. Дим повільно проникав крізь волосся, ніздрі та вуха, чоловік захрипів, заплющив повіки й напружив кожен м’яз, намагаючись чинити опір магії. Кайдани дзенькнули об кам’яну стіну. За кілька секунд серпанок безслідно розвіявся.

Полонений ще стояв на ногах, важко дихаючи. Його груди часто здіймалися, зіниці були неприродно розширені, а погляд утратив колишню гостроту. Зухвалість, що досі тримала його, повільно згасала, поступаючись розгубленості.

Королі мовчки спостерігали за змінами.

- Починає діяти, - промовив Каель, уважно вдивляючись у змовника.

Той повільно підвів голову. На його обличчі вже не було насмішки, а лише дивна порожнеча, ніби частина його свідомості щойно розчинилася разом із сивим димом. Король зробив крок уперед.