Розділ 50. Бій

Аліканта

Алія з Алікантою швидким кроком йшли в кімнати королеви, але в якусь мить ніби нізвідки перед ними з’явився голова змовників. І заступив дорогу. Аліканта відразу закрила королеву собою, відтісняючи її до стіни. Чим викликала глухий крик в незнайомця.

- Ну що, впізнала мене красуня? – глухо запитав він. – Ти зрадниця! А зрадників ми не пробачаємо. Знаєш я завжди думав, що добре розбираюся в людях і ти єдина, в кому я помилився і поплатився за це. Тобі самій не гидко бути з чоловіком, батько якого вбив всю твою родину? Не соромно носити своє прізвище? – продовжував свій монолог чоловік. – Ти так щиро говорила про своє бажання помститися. Зізнайся в той час ти і сама цього хотіла, бо я не відчув в твоїх словах фальші, а як ти розумієш – це мій дар. Або ж ти геніальна акторка. (Ці події більш широко описані у першій книзі циклу «Ключ до його серця»).

- Коли я говорила про помсту, то уявляла тебе, а не короля, тому мої слова звучали щиро, - випалила Алія.

- От значить що. Ти навіть не уявляєш який монстр твій чоловік! Маркіз розповідав тобі історію, що твій дорогоцінний король був настільки одержимий владою, що вбив рідного брата!

- Це неправда! То був нещасний випадок! – крикнула королева.

- Наївна, ти у це справді віриш чи лише хочеш вірити? Хоча справи це не змінює. Ні ти, ні ця гарненька руденька лялька не проживете ще ні хвилини. Зрадників потрібно карати смертю, а свідки мені не потрібні.

Чоловік відступив на кілька кроків і став формувати якийсь конструкт. Аліка часу також не втрачала і перша пішла в наступ. Жбурнула в зрадника темним згустком, але той з легкістю від нього ухилився. Та голосно розреготався.

- Дурненька дівчинка, замість того аби намагатися мене знешкодити, краще б помолилася перед смертю. Королева користуючись його неуважністю також шпурнула у нього закляттям, на цей раз він не зміг ухилитися від ліан, що зв’язали йому ноги і впав на землю. Аліка сформувала ще один конструкт блискавки, який мав остаточно знерухомити чоловіка, вбивати вона його не хотіла, він зміг би багато чого важливого розповісти на допиті. Конструкт не встиг досягнути цілі, бо чоловік за одним клацанням пальців звільнився з пут і у відповідь запустив конструкт в королеву. Аліканта зреагувала миттєво, відштовхнула королеву. Голову зрадників це ще сильніше розлютило.  

- Ти двічі стала мені на заваді, дівчисько! - його очі палали лютою ненавистю, впиваючись в Аліканту.

Він різко простягнув руку вперед. Три тонкі, чорні ланцюги вирвалися із землі. Вони звивалися, шипіли, залишаючи після себе випалену підлогу.

- Аліко! Обережно! - вигукнула королева.

Аліканта миттєво виставила щит. Перший ланцюг розлетівся на іскри, другий пробив захист, а третій обвив її щиколотку і рвонув уперед. Дівчина втратила рівновагу, але ще встигла створити клинок із чистої енергії й одним рухом розрубати путу. Та цього чоловік і чекав, у його долонях уже народжувався новий конструкт. Голки одночасно рвонули вперед. Королева створила широкий світловий бар’єр, але їх було надто багато. Бар’єр покрився павутиною тріщин. Аліка, не роздумуючи ні миті, вистрибнула вперед і влила у щит власну силу. Удар. Світло вибухнуло настільки яскраво, що на кілька секунд усі осліпли. Коли сяйво розсіялося, щит ще стояв, але вже ледь мерехтів.

Аліканта важко дихала. Вона відчувала, як резерв стрімко тане. Такої сили противника вона ще не зустрічала. Чоловік лише холодно посміхнувся.

- Сильна дівчинка, мені б в команду такий потенціал.

 Його погляд ковзнув по Аліці так, ніби він нарешті знайшов те, що шукав роками. Він клацнув пальцями. Простір навколо Аліки раптом викривився. Підлога під ногами зникла, перетворившись на вир із темної енергії, який почав затягувати її всередину.

- Аліка! - королева кинулася вперед.

Та в останню мить перед дівчиною виникла постать.

Кайрен.

Його магія із дзвоном врізався в простір. Удар був настільки потужним, що зрадника відкинуло в сторону. А Аліканта відчула як все довкола темніє і вона втрачає свідомість.