Розділ 43. Знову цей Бактед

Кайрен

Аліка втекла, а Кайрен так і залишився стояти на місці, не зводячи погляду з темної алеї, в якій щойно зник її силует. Це його що щойно відшили?

Думка була настільки безглуздою і водночас такою дошкульною, що він мимоволі гірко всміхнувся. Усередині все неприємно стиснулося, а в грудях залишилося дивне відчуття порожнечі. У вухах і досі стояла її остання фраза «Відчепися від мене».

Звісно, вона мала повне право так сказати, а після всього, що він сьогодні накоїв, ще й не таке могла. Поцілував її без дозволу, потім загнав у кут власними зізнаннями, змусив почути те, від чого вона, очевидно, намагалася втекти не менше за нього, але справа була навіть не в цьому. Він чудово розумів, чому Аліка втекла. Бо вона дала присягу! Не просто красиву обіцянку при дворі, яку можна забути, коли заманеться. Ні. Це була кровно-магічна клятва. Порушити її означало зрадити богиню війни, яка могла покарати навіть смертю. І саме це було найгіршим, бо скільки б він не злився, скільки б не хотів зараз піти слідом за Алікою й витрусити з неї всі ці вперті «не можна», десь у глибині душі Кайрен знав: вона має рацію. Це була жорстока, неприємна, але правда. І чоловік не міг на Аліканту тиснути в цьому питанні, вона сама повинна прийняти рішення їхнього майбутнього. Самого Кайрена його присяга і розплата від богині за її порушення не лякала, бо він був готовий до будь якого завдання від неї і покарання. Навіть помер би, якщо це буде необхідно.

Чоловік повільно провів долонею по обличчю. Чудово, просто чудово. Закохатися в дівчину, яка, якщо відповість взаємністю, може через це померти. Кайрен нервово розсміявся, але сміх одразу стих. Це ж треба було так уляпатися.

 Щоб хоч якось відволіктися від думок про Аліку, Кайрен повернувся до своїх покоїв і одразу викликав одного зі своїх людей. Він ще вдень наказав зібрати все, що тільки вдасться дізнатися про голову змовників, і тепер щиро сподівався, що цей день минув не дарма. Якщо вже власне життя вперто летіло шкереберть, то бодай у справі змови мав бути хоч якийсь лад.

Коли у двері постукали, коротко дозволив увійти й підійшов до столу, намагаючись повернути собі звичну холодну зібраність. Емоції доведеться відкласти на потім. Чоловік, що зайшов до кімнати, швидко вклонився.

- Ваша Світлосте. Дещо вдалося з’ясувати.

Чоловік ще раз коротко вклонився й підійшов ближче.

- Справжнє ім’я голови змовників нам поки не відоме, але серед своїх його називають лорд Д. Ми вийшли на його найближче коло і це не просто розрізнені фанатики чи найманці, у нього є люди при дворах одразу кількох королівств. Хтось постачає гроші, хтось - зброю, а хтось передає відомості про пересування важливих осіб.

Кайрен сперся долонями об край столу.

- Конкретніше.

- У Равалорі ми знайшли слід чоловіка, який кілька разів зустрічався з людьми заарештованих вже аристократів. Але щоразу йому вдавалося вислизнути. За описом - високий, худорлявий, із шрамом на лівій щоці. І, що найцікавіше, він прибув сюди.

- До Корденії? - голос Кайрена миттєво став жорсткішим.

- Так, Ваша Світлосте. Ми майже впевнені, що він у столиці вже щонайменше три дні.

Чоловік повільно випростався, а неприємне передчуття, яке не полишало його від самого вечора, раптом стало значно сильнішим.

- І що він тут робить?

- Поки не знаємо, але є ще дещо.

Чоловік дістав із-за пазухи складений аркуш і поклав на стіл.

- Це список імен, які вдалося перехопити в одному з листів. Більшість записані шифром, але два ми змогли розібрати.

Кайрен розгорнув аркуш і швидко пробіг очима рядки. Пальці мимоволі стиснули папір сильніше.

- Не може бути...

Лорд Генрі Бактед.

Перед очима одразу спливла самовдоволена усмішка Генрі, його липкий погляд, спрямований на Аліканту. Огиду, яку Кайрен відчув до нього ще у залі, тепер змінило дещо значно гірше. Тривога.

- Ви впевнені? - запитав він.

- Так, саме цей чоловік кілька разів зустрічався із тим чоловіком зі шрамом.

Кайрен різко відкинув аркуш на стіл і почав ходити кімнатою, отже, йому не здалося. Було щось неправильне в тому чоловікові, щось слизьке, темне і небезпечне. І якщо Генрі справді мав стосунок до змови, то це означало лише одне - Аліка могла опинитися в більшій небезпеці, ніж будь-хто з них підозрював. Він різко зупинився. Перед очима спливло, як Генрі цілує її руку, як дивиться на неї, як просить перший танець. Кайрен аж стиснув щелепи.

- Від сьогодні за лордом Бактедом стежте цілодобово, - холодно промовив він. - Кожен його крок, розмова, лист. Якщо він вийде з палацу - я маю знати куди. Якщо зустрінеться бодай із кимось підозрілим - доповісти негайно.

- Слухаюсь.

- І ще дещо. Посильте охорону біля покоїв королеви та її фрейлін. Так, щоб це не кидалося в очі. Особливо біля кімнати леді Аліканти.

У підлеглого на мить здригнулися брови, але він розсудливо нічого не запитав.

- Буде зроблено.

Кайрен коротко кивнув, але відчуття тривоги не відступало, а навпаки лише міцнішало. Бо якщо Генрі Бактед і справді був пов’язаний зі змовниками, то його зацікавлення Алікантою могло виявитися зовсім не фліртом. І ця думка подобалася Кайренові найменше.