Розділ 39. Королівська вечеря

Аліканта

Поспавши кілька годин до вечері, Аліканта почувалася відпочилою. Навіть обрала для вечора сукню кольору вечірнього неба. Легка тканина переливалася сріблястими відблисками, а ліф був оздоблений дрібними перлинами. До неї додавалися тонкі рукавички та невелика прикраса для волосся. Досить стримано та елегантно. Цю сукню обрала для Аліки королева, казала, що вона їй личитиме. Служниця допомогла вкласти волосся у високу зачіску. А тоді провела її до покоїв королеви. Алія також була повністю одягнена та готова до виходу. Сесілія та Діана без кінця щебетали ділячись враженнями про розкіш палацу та неймовірно красиві краєвиди. Аліка бачила, що королева слухає їх у пів вуха, глибоко занурена у власні думки.

Коли до Алії приєднався Каель, то вся процесі рушила у обідню залу. Кайрен також був серед людей короля і Аліка не раз ловила на собі його погляди. Темний камзол підкреслював його широкі плечі, а впевнена постава одразу вирізняла його серед інших чоловіків. До залу вони ввійшли окремо від королівського подружжя.

Аліканта переступила поріг і мимоволі сповільнила крок. Висока стеля губилася десь угорі серед мережива позолочених візерунків і розписів. У центрі сяяла величезна кришталева люстра, схожа на перевернутий водоспад із тисячі сяючих крапель. Від неї розходилося тепле золотаве світло, яке відбивалося від мармуру та скла. Стіни були облицьовані світлим каменем і прикрашені панно із зображеннями морських пейзажів, квітучих садів та стародавніх легенд Корденії. Між ними височіли колони з білого мармуру, оповиті золотими виноградними лозами, майстерно вирізьбленими в камені.

Особливого шарму залу надавали величезні аркові вікна від підлоги до стелі. За ними вже спускалися сутінки, а в королівських садах запалювалися сотні ліхтарів. Їхнє м’яке світло відбивалося у фонтанах і створювало враження, ніби весь палац потопає в золотому сяйві. У центрі зали стояв довгий стіл, накритий бездоганно білими скатертинами. На них виблискували золоті прибори, кришталеві келихи та срібні свічники з десятками тонких свічок. Уздовж столів тягнулися композиції з білих троянд, блакитних ірисів та сріблястих гілочок евкаліпта. Вздовж стіни грали музиканти. Скрипки, флейти та арфи зливалися в ніжну мелодію, яка наповнювала приміщення особливою урочистістю.

На протилежному кінці зали розташовувався невеликий підвищений майданчик для королівської родини. Там стояли різьблені крісла з оксамитовою оббивкою кольору нічного неба та золотими гербами Корденії на високих спинках.

- Тепер я розумію, чому Корденію називають найкрасивішим королівством материка, - тихо прошепотіла Діана.

У залі зібралася чи не вся знать Корденії. Лорди, леді, дипломати, радники, воєначальники. Дорогі тканини, коштовності та нагороди виблискували в світлі люстр.

- Вони нас розглядають, - тихо пробурмотіла Сесілія.

Аліка непомітно озирнулася.

- Так це і зрозуміло, ми для них цікавинка.

На їхню появу справді звернули увагу. Придворні ковзали зацікавленими поглядами по новоприбулих, перешіптувалися між собою й оцінювали кожну деталь - від одягу до манери триматися. Раптом біля входу з’явився церемоніймейстер.

- Їхні Величності король Корденії Рейган та королева Елеонора! А також наші шановані гості з королівства Раволор король Каель та королева Алія.

Розмови миттєво стихли, а всі присутні підвелися зі своїх місць. Королівське подружжя повільно пройшло через залу до столу, встановленого на невеликому підвищенні. Услід за ними з’явилися Каель та Алія. Після короткого обміну привітаннями гостям дозволили зайняти свої місця.

Аліка вже збиралася сісти поруч з Діаною, коли раптом відчула на собі чийсь погляд. Він був настільки виразний, що мимоволі підняла голову. За кілька стільців від неї сидів молодий чоловік у темно-синьому камзолі. Він був вродливий, високий, широкоплечий, темне волосся спадало на чоло, а світлі очі помітно вирізнялися навіть серед десятків гостей. І він дивився просто на неї, а коли їхні погляди зустрілися, не поспішив відвертатися. Більше того, у куточках його губ з’явилася ледь помітна усмішка. Аліка першою відвела погляд і відразу наткнулася на ще один – Кайрена. І те, що помітила в його глибинах змусило її серце прискорити ритм.

Проте надто довго про цю ситуацію вона не могла, бо вже король Рейган оголосив про початок вечері, лакеї подали страви, які так запаморочливо пахли, що геть начисто стирали всі думки.

Спочатку подали легкі закуски. На великих срібних тацях красувалися тонко нарізані сири, прикрашені горіхами та медом, маленькі тарталетки з вершковим кремом і зеленню, а також рулетики з копченої риби. Потім з’явилися салати зі свіжих овочів, соковитих фруктів і незнайомих ароматних трав. Особливо Аліку вразили золотисті часточки цитрусових, які надавали стравам незвичної солодко-кислої нотки. Та справжнє захоплення викликали гарячі страви. Лакеї розставляли перед гостями тарілки з ніжним м’ясом, запеченим у пряних травах. Поряд подавали молоду картоплю в ароматному вершковому соусі та овочі, обсмажені з часником і запашними спеціями.

На окремих столах розміщувалися цілі запечені фазани із золотистою скоринкою, фаршировані фруктами та горіхами. Поруч лежали великі шматки соковитої телятини в густому винному соусі.

У повітрі змішувалися аромати розмарину, чебрецю, меду, цитрусових і свіжоспеченого хліба. Невдовзі на столи почали виносити десерти. Повітряні тістечка з кремом, мигдалеві тістечка, медові рулети, кошики зі свіжими ягодами та фруктами. Особливе місце займав великий триповерховий торт, прикрашений живими квітами та сріблястими цукровими візерунками. Здавалося, король Корденії вирішив продемонструвати гостям не лише багатство свого королівства, а й майстерність його кухарів. І судячи з захоплених облич навколо, це йому вдалося.