Аліка тихенько прослизнула в свою кімнату, інші фрейліни ще мирно спали, і можливо навіть не помітять, що дівчина не ночувала разом з ними. Сіла на край ліжка і почала аналізувати все що побачила.
Почнемо з того, що її мама була якось пов’язана із людьми зі зміями і вони її переслідували, але поки не зовсім зрозуміло чому і який стосунок вона до них мала. Зараз ці люди повернулися в Равалор і шукають її, той чоловік на полі бою говорив, що всі думають, що Аліка мертва.
Потім є ще один аспект – це прикраси, таємні руни, стерті спогади і видіння. Все це якось також пов’язане. Жінка із вчорашнього видіння дуже схожа до тієї, що з’явилася, коли Аліканта доторкнулася до брошки королеви. Якщо вона згадає як розшифровувати руни, то дізнається таємницю цих прикрас і можливо тоді зможе знайти цих загадкових людей зі зміями. А ще фраза мами, коли Аліка майже покинула лабіринт: шукай прикраси. Чи не про ці з фіолетовим каменем ішлося?
Коли все трохи впорядкувала в голові стало легше, а то всі ці деталі розсипалися і не давали можливості на все об’єктивно поглянути. З думок її вивів голос Діани, яка вже прокинулася і уважно спостерігала за Алікантою.
- Де ти була всю ніч? – запитала фрейліна.
- Чергувала біля королеви, - не розгубилася.
- Та невже…, - протягнула дівчина, і Аліці не сподобався тон яким це було сказано.
- Можеш запитати в королеви, але не думаю, що вона тобі звітуватиме про свої справи.
- Та заспокойся, - махнула Діана. – Чого ти злишся. Ти ж на службі була, а не з коханцем.
І знову Аліканті не сподабався тон розмови і дивні погляди фрейліни, наче вона знала більше, чим говорила. Навіть закралася думка, а що якщо вона слідкувала і тепер знає у чиїй кімнаті Аліка провела ніч. Та відразу відкинула цю думку, якби Діана щось справді знала, то не мовчала б і точно стала б пліткувати. Від їхньої розмови прокинулися інші дівчата та стали прислухатися. Але Аліка не стала далі сперечатися з Діаною, тому слухати було нічого. Служниці внесли чаші для вмивання, потім допомогли одягнутися та принесли сніданок. Після якого дівчата спустилися на вулицю аби далі продовжити дорогу. До наступного порталу їхали недалеко. Знову маги активізували механізм, увівши код із рун, налаштувавши на наступну точку.
Аліка з побоюванням ступила у світло порталу, спочатку її окутало сяйво, а тоді знову з’явився холод і ще одне видіння.
Кругла, розкішно оздоблена зала була виконана у східному стилі. Стіни вкривали вигадливі орнаменти із золотими вкрапленнями, а з високої стелі звисали важкі кришталеві лампи, наповнюючи приміщення теплим мерехтливим світлом. На підлозі лежали дорогі килими з хитромудрими візерунками, а в повітрі витав ледь вловимий аромат прянощів і сандалу.
Посеред зали стояв сивий чоловік у розкішному вбранні. Темно-синій камзол, розшитий золотими нитками, підкреслював його високий статус, а численні перстні на пальцях свідчили про багатство та владу. У руках він тримав невелику оксамитову коробку темно-бордового кольору й не зводив погляду з масивних дверей навпроти. Раптом вони повільно відчинилися і до зали увійшла темноволоса дівчина. Серце Аліки завмерло. За статурою, поставою і навіть рисами обличчя незнайомка була разюче схожа на жінку з двох попередніх видінь. Її довге чорне волосся спадало на плечі блискучими хвилями, а темна сукня з тонкою срібною вишивкою огортала струнку фігуру.
- Кликав, тату?
- Заходь, донечко. Хочу зробити тобі подарунок на честь твоїх заручин.
Відкрив коробку і погляду відкрився цілий набір прикрас, саме тих, які Аліканта вже бачила з фіолетовим каменем. Очі незнайомки захопливо засяяли і не дивно, бо такий набір коштував цілий статок. Вона обережно доторкнулася до прикрас.
- Вони неймовірні..., - у її голосі бриніло щире захоплення.
Сивий чоловік усміхнувся, задоволений враженням, яке справив подарунок і передав коробку дочці.
- Найкращі майстри королівства працювали над дизайном і певними особливостями цих прикрас.
- А в чому їхня особливість?- зацікавлено запитала дівчина, не відводячи погляду від фіолетових каменів.
- Медальйон може спричинити потужний викид енергії і захистити в небезпечній ситуації, а також відкрити портал. Перстень захищає свою господиню від чужого магічного впливу. Не від будь-якого, звісно, але від багатьох заклять і навіювань може вберегти. Браслет допоможе на деякий час стати невидимою. Брошка відкриває завісу минулого, але лише для представників нашої родини. А сережки посилюють слух власниці, дозволяючи чути розмови на великій відстані.
- Це неймовірно, - прошепотіла незнайомка.
- Ріана, але будь з цим набором дуже обережною, буде надто багато бажаючих заволодіти таким скарбом і пам’ятай, що лише в руках істинної власниці можна розкрити ще один секрет. На кожному камені висічені руни нашої таємної мови і якщо зібрати всі прикраси разом, можна утворити портал, що відразу перекине тебе додому, але його відкрити можна лише один раз.
- Дякую, тату, я буду обережною.
- А тепер іди, а то твій наречений вже зачекався.
#438 в Фентезі
#1692 в Любовні романи
#438 в Любовне фентезі
сильна героїня та зухвалий герой, вибір між обов'язком та коханням, золоті_фантазії
Відредаговано: 19.06.2026